Я- класний керівник

Пр

Концепція національно- патріотичного виховання молоді

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДі.

1 Мета та завдання концепції національно-патріотичного виховання молоді Метою Концепції є сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді (Указу Президента України № 616/2008).   Концепція розроблена на виконання Указу Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді», з врахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів від 15 вересня 1999 року „Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, Указу Президента України від 25 жовтня 2002-го року «Про затвердження Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», Постанови ВРУ „Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку”, документів робочої групи з питань патріотичного виховання молоді при Апараті Ради національної безпеки і оборони. Виходячи з цього, основна ідея даного документу полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбуття. Саме тому патріотичне виховання молоді є найголовнішим пріоритетом молодіжної політики в Україні. Дана концепція покликана сформувати цілісну систему, спрямовану на забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. Процес національно-патріотичного виховання є важливою складовою національної безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріотичного виховання молодих громадян України забезпечує ґрунтовну мотивацію молоді до праці на користь України.  Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право. Головною метою роботи органів державної влади та створених відповідних організацій, а також метою реалізації проектів у сфері патріотичного виховання молоді, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку, поваги до військової служби та готовності до захисту Вітчизни, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави. Завдання національно-патріотичного виховання:Усний журнал "Я маю право..." – розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку; - утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України; - створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення; - виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку; - розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста; - створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсификації історії України; - формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп. 2 Форми національно-патріотичного виховання молоді в Україні Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на: - роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм; - вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави; - роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів і вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи; - вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей; - вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атриб 3 Напрямки реалізації концепції національно-патріотичного виховання молоді 3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: підготовка нормативно-правових актів з питань патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства; визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; розроблення порядку проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, конкурсів, присвячених проблемам патріотичного виховання молодих людей; розроблення положень про державні нагороди та відзнаки для вихователів, наставників за успіхи у патріотичному вихованні молоді, а також для молодих людей — за досягнення у підготовці до захисту Батьківщини, до служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України. 3.2 Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молодого покоління: забезпечення наступності та системності патріотичного виховання з урахуванням вікових, національних особливостей підростаючого покоління; поєднання і координація зусиль центральних та місцевих органів влади у роботі щодо патріотичного виховання молоді; посилення військово-патріотичної роботи, проведення днів і місячників захисника Батьківщини, “вахт пам’яті”, пошукових заходів, військово-спортивних ігор і походів; виховання у молоді національної свідомості, яка ґрунтується на українській національній ідеї; сприяння молодим людям у реалізації ними інтелектуальних та творчих здібностей на благо України; сприяння професійній орієнтації, розвиток мотивації до праці; залучення юнаків і дівчат до вивчення культури, історії корінних народів і національних меншин України, пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, підтримка професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів; сприяння формуванню позитивного іміджу українських естрадних виконавців, діячів культури і мистецтва, спортсменів, активне залучення їх до патріотичного виховання молоді; розвиток політичної культури, залучення молоді до участі у державотворчому процесі, громадському русі; виховання у молодих людей культури поведінки, поваги до старших поколінь, розвинутої правосвідомості, дбайливого ставлення до природи; розширення молодіжного туризму; створення відповідних умов та залучення молодих людей до регулярних занять фізичною культурою і спортом, спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Батьківщини; сприяння розширенню контактів з українцями, які проживають за межами України; удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, що займаються питаннями патріотичного виховання дітей та молоді; сприяння роботі клубів за місцем проживання, інших організацій, які здійснюють заходи з патріотичного виховання молоді; розроблення та реалізація програм патріотичного виховання молоді місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування разом з усіма інституціями громадянського суспільства. 3.3 Інформаційно-пропагандистське забезпечення національно-патріотичного виховання молоді: розроблення рекомендацій щодо посилення патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації; активна протидія фактам, що фальсифікують історію України та її сьогодення; створення в мережі Інтернет інформаційної бази з питань патріотичного виховання молоді; організація у теле-, радіопрограмах і в пресі постійно діючих рубрик про патріотичне виховання молоді, про досвід роботи у цьому напрямі різних соціальних інституцій, у тому числі ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, із залученням до обговорення проблем патріотичного виховання молоді відомих вчених, державних і громадських діячів, представників культури і мистецтва, педагогів, ветеранів війни і праці, лідерів та активістів громадських організацій; випуск спеціального друкованого видання з проблем патріотичного виховання молоді; недопущення пропаганди в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що підривають суспільну мораль; підтримка україномовних молодіжних друкованих засобів масової інформації, теле- та радіопрограм, Інтернет-центрів; виробництво кіно- і відеофільмів, видання творів, постановка спектаклів, спрямованих на патріотичне виховання підростаючого покоління. 3.4 Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями: активне залучення до патріотичного виховання молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження та спадкоємності славних бойових і трудових традицій; відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили, здатної зробити вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молоді, її підготовку до захисту Батьківщини; організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; підтримка засобів масової інформації, які діють при молодіжних і дитячих громадських організаціях та висвітлюють проблеми патріотичного виховання дітей і молоді; сприяння консолідації і координації діяльності громадських організацій при підготовці і проведенні заходів патріотичного спрямування. 3.5 Посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді: створення відповідного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для фізичного, інтелектуального, морально-естетичного, освітнього та духовного розвитку дітей на засадах національних традицій, педагогічної науки та кращого світового досвіду; підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і посібників з питань патріотичного виховання дітей у сім’ї, активізація діяльності органів державної влади та громадських структур у цьому напрямі; створення всеукраїнської та регіональних інформаційно-статистичних баз даних стосовно різних категорій сімей з метою їх соціальної підтримки. 3.6 Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді: здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація нових архівних документів, видання воєнно-історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, серій книг патріотичної спрямованості, календарів; включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів; підготовка та видання наукових праць, науково-методичних, навчальних посібників і рекомендацій з питань патріотичного виховання молоді; розроблення та впровадження типових навчальних програм з питань патріотичного виховання молоді в закладах освіти; вивчення інтересів, запитів, настроїв та уподобань молоді, зокрема шляхом проведення моніторингового соціологічного дослідження; систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів, у тому числі всеукраїнської науково-практичної конференції з проблем патріотичного виховання молоді; вивчення світового досвіду з питань патріотичного виховання молоді; створення на базі кращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, поширення передового досвіду;  підвищення професійної кваліфікації педагогів та вихователів, соціальних працівників, інших фахівців у сфері соціального становлення та розвитку молоді.

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

1 Мета та завдання концепції національно-патріотичного виховання молоді Метою Концепції є сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді (Указу Президента України № 616/2008).   Концепція розроблена на виконання Указу Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді», з врахуванням норм Постанови Кабінету Міністрів від 15 вересня 1999 року „Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, Указу Президента України від 25 жовтня 2002-го року «Про затвердження Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді», Постанови ВРУ „Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку”, документів робочої групи з питань патріотичного виховання молоді при Апараті Ради національної безпеки і оборони. Виходячи з цього, основна ідея даного документу полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбуття. Саме тому патріотичне виховання молоді є найголовнішим пріоритетом молодіжної політики в Україні. Дана концепція покликана сформувати цілісну систему, спрямовану на забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. Процес національно-патріотичного виховання є важливою складовою національної безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріотичного виховання молодих громадян України забезпечує ґрунтовну мотивацію молоді до праці на користь України.  Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право. Головною метою роботи органів державної влади та створених відповідних організацій, а також метою реалізації проектів у сфері патріотичного виховання молоді, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку, поваги до військової служби та готовності до захисту Вітчизни, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави Завдання національно-патріотичного виховання: – розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку; - утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України; - створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення; - виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку; - розвиток відчуття у громадян почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Герба, Прапора, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну, а також окремі регіони та міста; - створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсификації історії України; - формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних гр 2 Форми національно-патріотичного виховання молоді в Україні Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на: - роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм; - вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави; - роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів і вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи; - вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей; - вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атрибутики 3 Напрямки реалізації концепції національно-патріотичного виховання молоді 3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: підготовка нормативно-правових актів з питань патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства; визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; розроблення порядку проведення всеукраїнських військово-спортивних ігор, конкурсів, присвячених проблемам патріотичного виховання молодих людей; розроблення положень про державні нагороди та відзнаки для вихователів, наставників за успіхи у патріотичному вихованні молоді, а також для молодих людей — за досягнення у підготовці до захисту Батьківщини, до служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України. 3.2 Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молодого покоління: забезпечення наступності та системності патріотичного виховання з урахуванням вікових, національних особливостей підростаючого покоління; поєднання і координація зусиль центральних та місцевих органів влади у роботі щодо патріотичного виховання молоді; посилення військово-патріотичної роботи, проведення днів і місячників захисника Батьківщини, “вахт пам’яті”, пошукових заходів, військово-спортивних ігор і походів; виховання у молоді національної свідомості, яка ґрунтується на українській національній ідеї; сприяння молодим людям у реалізації ними інтелектуальних та творчих здібностей на благо України; сприяння професійній орієнтації, розвиток мотивації до праці; залучення юнаків і дівчат до вивчення культури, історії корінних народів і національних меншин України, пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, підтримка професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів; сприяння формуванню позитивного іміджу українських естрадних виконавців, діячів культури і мистецтва, спортсменів, активне залучення їх до патріотичного виховання молоді; розвиток політичної культури, залучення молоді до участі у державотворчому процесі, громадському русі; виховання у молодих людей культури поведінки, поваги до старших поколінь, розвинутої правосвідомості, дбайливого ставлення до природи; розширення молодіжного туризму; створення відповідних умов та залучення молодих людей до регулярних занять фізичною культурою і спортом, спрямування фізичного виховання на підготовку молоді до праці та захисту Батьківщини; сприяння розширенню контактів з українцями, які проживають за межами України; удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів, що займаються питаннями патріотичного виховання дітей та молоді; сприяння роботі клубів за місцем проживання, інших організацій, які здійснюють заходи з патріотичного виховання молоді; розроблення та реалізація програм патріотичного виховання молоді місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування разом з усіма інституціями громадянського суспільства. 3.3 Інформаційно-пропагандистське забезпечення національно-патріотичного виховання молоді: розроблення рекомендацій щодо посилення патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації; активна протидія фактам, що фальсифікують історію України та її сьогодення; створення в мережі Інтернет інформаційної бази з питань патріотичного виховання молоді; організація у теле-, радіопрограмах і в пресі постійно діючих рубрик про патріотичне виховання молоді, про досвід роботи у цьому напрямі різних соціальних інституцій, у тому числі ветеранських, молодіжних і дитячих громадських організацій, із залученням до обговорення проблем патріотичного виховання молоді відомих вчених, державних і громадських діячів, представників культури і мистецтва, педагогів, ветеранів війни і праці, лідерів та активістів громадських організацій; випуск спеціального друкованого видання з проблем патріотичного виховання молоді; недопущення пропаганди в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що підривають суспільну мораль; підтримка україномовних молодіжних друкованих засобів масової інформації, теле- та радіопрограм, Інтернет-центрів; виробництво кіно- і відеофільмів, видання творів, постановка спектаклів, спрямованих на патріотичне виховання підростаючого покоління. 3.4 Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями: активне залучення до патріотичного виховання молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження та спадкоємності славних бойових і трудових традицій; відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили, здатної зробити вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молоді, її підготовку до захисту Батьківщини; організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; підтримка засобів масової інформації, які діють при молодіжних і дитячих громадських організаціях та висвітлюють проблеми патріотичного виховання дітей і молоді; сприяння консолідації і координації діяльності громадських організацій при підготовці і проведенні заходів патріотичного спрямування. 3.5 Посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді: створення відповідного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для фізичного, інтелектуального, морально-естетичного, освітнього та духовного розвитку дітей на засадах національних традицій, педагогічної науки та кращого світового досвіду; підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і посібників з питань патріотичного виховання дітей у сім’ї, активізація діяльності органів державної влади та громадських структур у цьому напрямі; створення всеукраїнської та регіональних інформаційно-статистичних баз даних стосовно різних категорій сімей з метою їх соціальної підтримки. 3.6 Формування науково-теоретичних і методичних засад національно-патріотичного виховання молоді: здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація нових архівних документів, видання воєнно-історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, серій книг патріотичної спрямованості, календарів; включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів; підготовка та видання наукових праць, науково-методичних, навчальних посібників і рекомендацій з питань патріотичного виховання молоді; розроблення та впровадження типових навчальних програм з питань патріотичного виховання молоді в закладах освіти; вивчення інтересів, запитів, настроїв та уподобань молоді, зокрема шляхом проведення моніторингового соціологічного дослідження; систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів, у тому числі всеукраїнської науково-практичної конференції з проблем патріотичного виховання молоді; вивчення світового досвіду з питань патріотичного виховання молоді; створення на базі кращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, поширення передового досвіду;  підвищення професійної кваліфікації педагогів та вихователів, соціальних працівників, інших фахівців у сфері соціального становлення та розвитку молоді. Урок мужності

Тема: «Не згасне вогонь пам’яті». До 69-ї річниці звільнення України, міста Дніпропетровська від німецько-фашистських загарбників.

Мета: Розповісти дітям про героїчні сторінки Великої Вітчизняної війни, звільнення нашої країни від фашистських загарбників; формувати уявлення про військовий обов’язок та вірність Вітчизні; формувати досвід етичної поведінки особистості, спонукати інтерес до історії своєї країни; підвищення інформаційної культури учнів; емоційно стимулювати патріотичні почуття вихованців через залучення до військових традицій; виховувати у дітей любов і шану до воїнів, партизанів, підпільників, патріотів, які загинули захищаючи честь, свободу та незалежність України, врятували народи світу від поневолення; виховувати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання: Аудіозаписи з піснями військових років, малюнки дітей про війну, плакат: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», виставка книг про війну,

Форма проведення:урок мужності.

Хід заняття:

Вчитель: Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941 - 1945 років. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам'яті жертв Другої світової війни - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

Велика Вітчизняна війна і виборена в ній Перемога, віддаляючись від нас у часі, не відходять у забуття. Священна пам’ять і воєнні реліквії завжди живуть з нами, у наших серцях. Ми пишаємося тим, що зробили для Перемоги наші земляки. Пам’ятає рідна земля своїх героїв. Кожна родина втратила на війні своїх синів, братів, чоловіків.

Проходять роки, відлітають у вічність. 28 жовтня миє 69 років з моменту звільнення України від фашистських загарбників. А весною 2014 року 69 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли зброї, настала тиша, прийшов мир, такий довгоочікуваний, вистражданий, прийшов спокій, за який заплатили найвищу ціну—ціну крові та сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не гасне пам'ять про тих, хто не пошкодував своєї крові, хто приніс на вівтар свободи найдорожче—життя. Кожен з нас розділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». І сьогодні на цьому уроці ми з вами намагатимемося відтворити картини військових років.

Учениця:

Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Учень: Колись історія назве,

Наш час народженням людини.

Бо поки серце в нас живе –

Ми не стояли на колінах.

Вчитель: Війна розпочалася 22 червня 1941 року. На боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками піднявся весь наш народ. На фронт йшли і старі, і молоді.

Наші солдати ешелонами йшли захищати Батьківщину, тоді ще не знаючи про те, що війна не скоро закінчиться.

Пісня «Священна війна» (Слова В. Лєбєдєва-Кумача, музика А.В.Олександрова)

Учениця: Посміхається ранок травневий,

Трепет спогадів, потиск долонь...

У сльозинках непрохано-щедрих

Знов виблискує вічний вогонь.

Але поряд надійне плече

І дитячі допитливі очі,

І душа, в якій серце тріпоче,

Що Ваш спогад в майбутнє несе.

Вчитель: Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і попелище було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими числами. 1418 днів і ночей йшли воїни палаючими дорогами війни. Кожен день, кожен рік, немов сторіччя. Перемогли тому, що вели війну справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на щастя, право на життя.

Дорогою ціною дісталася нам перемога. Батьківщина втратила мільйони кращих синів і дочок, які віддали своє життя в боротьбі з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, в нерівних боях на окупованій німецько-фашистськими загарбниками території.

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 р.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.).

Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.

Протягом серпня - вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя з його промисловим серцем — Донбасом. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті теж застосували тактику «випаленої землі» — знищували все, передусім промислові об'єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з визволення столиці України.

Протягом жовтня 1943 року війська І Українського фронту під командуванням М. Ватутіна вели запеклі бої за розширення плацдарму на правому березі Дніпра в районі Букрина. Незважаючи на це, спроба розвернути наступ на Київ успіху не мала. На цьому напрямку ворог зосередив велику кількість військ, організував глибоку ешелоновану оборону й чинив запеклий опір. У ході Дніпровської наступальної операції виявилася слабка матеріально-технічна підготовка військ, не вистачало переправних засобів, незадовільно забезпечувалося прикриття наступальних частин. Учасник подій В. Астаф'єв (відомий радянський письменник) згадував у своїх щоденниках: «Двадцять п'ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п'ять.»

Після запеклих боїв 6 листопада 1943 року столиця України була повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників. Перемога над ворогом мала широкий міжнародний резонанс. Після визволення Києва Лондонське радіо сповістило: «Взяття Києва радянськими військами є перемогою, яка має величезне не тільки воєнне, але й моральне значення... Німеччина чує похоронні дзвони. На неї насувається лавина». Гітлерівське командування за будь-яку ціну намагалося відбити Київ. Для цього на Київському напрямку були зосереджені значні танкові північніше Києва. Жовтень 1943 р. та моторизовані сили. 13 листопада почався німецький контрнаступ. Важкі бої тривали до 25 листопада. Гітлерівцям удалося захопити Житомир та Коростень. Командування І Українського фронту ввело в бій стратегічні резерви. Наприкінці грудня фашистів відкинуто від Києва, була звільнена територія, захоплена німцями напередодні. За Київську наступальну операцію 2 438 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Десятки тисяч воїнів одержали високі державні нагороди.

На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська, зосереджені на теренах України, мали значну перевагу над ворогом. Так, у складі І, II, III та IV Українських фронтів налічувалося понад 2,3 млн. осіб, 28,8 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 2 370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали відомі полководці (М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін).

Їм протистояло німецьке угруповання армій «Південь» (командувачі Е. Манштейн і В. Модель), яка налічувала 1,8 млн. солдатів і офіцерів, 16,8 тис. гармат і мінометів, 2,2 тис. танків і штурмових гармат, 1 460 літаків.

За 1944 рік на теренах України радянські війська здійснили 35 військових операцій, значна частина яких стала виявом найвищих зразків військового мистецтва.

24 січня 1944 року війська І та II Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. Незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з'єдналися в районі м. Звенигородки. У «котлі» опинилися 10 гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових і саперних частин, загалом майже 80 тис. солдатів і офіцерів.

У березні - квітні 1944 року розпочався другий етап грандіозної битви на Правобережжі. Війська І Українського фронту з 4 березня по 17 квітня 1944 року здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. Радянські війська вийшли до передгір'я Кар-пат. 5 березня - 17 квітня 1944 року війська II Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили VIII німецьку армію, вийшли 26 березня 1944 року до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії — країни-сателіта фашистської Німеччини. Війська III Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію. 28 березня вони визволили Миколаїв, а 10 квітня — Одесу.

8 квітня 1944 року розпочалися бої за Крим. 11 квітня визволено Керч, 13 квітня — Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. Після 9-го-динного штурму вона вже була в руках радянських військ. 9 травня 1944 року Севастополь звільнено від загарбників.

12 травня 1944 року Крим повністю визволили від фашистів. 17-та німецька армія втратила десятки тисяч осіб убитими та полоненими, майже всю бойову техніку.

Улітку 1944 року розпочався заключний етап визволення України від німецько-фашистських загарбників. 13-14 липня розгорнулися бої з угрупованням гітлерівських армій «Північна Україна» на Рава-Руському та Львівському напрямках. У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога під Бродами (Львівська область) — 8 дивізій чисельністю до 60 тис. осіб. У боях знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. узято в полон. Серед розбитих сил вермахту була й дивізія СС «Галичина». Вона втратила більше половини свого складу. З оточення вирвалося тільки 3 тис. осіб, решта (3,7 тис.) потрапила в полон, загинула або перейшла в УПА. У ході успішного здійснення Львівсько-Сандомирської операції (13 липня - 29 серпня 1944 року) була знищена група армій «Північна Україна». Війська II та III Українських фронтів унаслідок Яссько-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 року) розбили групу армій «Південна Україна».

У жовтні 1944 року в ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї території України: 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а наступного дня — решта населених пунктів Закарпатської України.

Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці . Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2, 3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході.

Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі засіяний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців та командирів Червоної Армії.

На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, 2,4 млн. молодих, найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано 16 тис. промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів та радгоспів.

Українці заплатили страшну ціну за Перемогу. Тисячі міст і сіл було спалено, знищено. Після війни, вже в мирний час, люди продовжували гинути від Голодомору. У ті страшні роки полягли мільйони українців. Вічна пам’ять солдатам і офіцерам, партизанам і підпільникам. Усім українцям, чиїм життям виборено подвиг українського народу. Честь і слава ветеранам, які нині серед нас. Їхня мужність і любов до Батьківщини завжди слугуватимуть прикладом для нас.

Учениця:

Спасибі, солдати, за подвиг століть,

Якому нема і не буде ціни,

За право і щастя родитись і жить,

І сіяти жито на мирні лани.

Давнє лихо вам й досі болить,

Дуже ниють пробиті осколками рани.

Ветерани, живіть! Ветерани, живіть!

Не лишайте ви нас, ветерани…

Учень:

У день голубого квітучого маю

До тебе, людино, звертаюсь, волаю,

Залиш на хвилину щоденні турботи,

З собою побудь у глибокій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір,

Усіх, хто кував Перемогу і загинув

За тебе, за мене, за всю Батьківщину.

Вчитель: З вдячністю і глибокою шаною вклоняємося ми живим ветеранам війни, які винесли на своїх плечах весь тягар воєнного лихоліття, звільнивши рідну землю від фашизму, і день у день тяжкою працею відбудовували на ній мирне життя.

Учень:

Знов сонце травневе яскраво горить,

По вулицях вітер несе прапори.

В день Перемоги – військовий парад,

Ми квіти даруєм бійцям від малят.

Хай сонечко миру нам сяє всі дні,

Хай більше ніколи не буде війни.

Вчитель:Шановні учні! Наш урок підійшов до кінця. І я хотів би, щоб ви запам’ятали, що подвиг воїнів-переможців непідвладний часу, як і безмежна наша вдячність всім, хто відстояв Батьківщину, виявив нездоланну мужність та незламність духу. Саме ветеранам-визволителям ми завдячуємо свободою та мирним небом, тим, що сьогодні можемо ростити дітей, обробляти лани, посміхатися сонцю. Ми вдячні людям, чия юність була обпалена жорстокою війною. Людям, які билися з німецько- фашистськими загарбниками заради життя на землі, заради майбутнього ваших батьків і матерей, заради вас, шановні учні.

Учениця:

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

Учень:

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

Вірш «Квіти пам’яті» ( М.Сингаївський)

Квіти – на граніті, на броні.

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву пам’яті даю.

Ветерани в світлій сивині,

А на грудях сяють ордени.

Пам’ять серця…

Пам’ять сивини…

Пам’ять тих, що не прийшли з війни.

Пам’ять – наче квіти на броні…

Сонце усміхається мені.

Вчитель:Дякую всім присутнім за увагу, а учасникам за активну участь і допомогу у проведенні уроку.

Список використаної літератури:

1.                 Наші улюблені свята в школі.—Випуск 1.—Х.: Вид. група «Основа», 2007.—с.164-168.

2.                 // Позакласний час.—2009.—№ 1-2.—с.67-68.

Інтернет ресурси:

3.                 http://maup.km.ua/?id=41

4.                 http://zalizyaka.livejournal.com/546736.html

5.                 http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2011/10/28/56473

6.                 http://www.rodis.org.ua/2012/10/blog-post_28.html

7.                 http://dolrada.ucoz.org/publ/arkhiv_novin/28_zhovtnja_den_vizvolennja_ukrajini_vid_fashistskikh_zagarbnikiv/5-1-0-61

8.                 http://1tv.com.ua/uk/video/episode/peremoga/2011/05/04/2743

9.                 http://www.youtube.com/watch?v=RU01y_ORZr4

Урок мужності

 " Любіть Україну як вірні сини."

Героїко-патріотичне виховання

Український поет і журналіст, діяч українського руху опору.В. Симоненко. (80 -річчя з дня народження)

 1

 Можна  все  на  світі  вибирати,  сину,
Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину.  

Український поет і журналіст, діяч українського руху опору.

Дати життя: 08.01.1935 - 14.12.1963
Місце народження: село Біївка Лубенського району на Полтавщині

Біографія

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину...

Василь Андрійович Симоненко народився 8 сiчня 1935 року в глухому поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — ці найбезвинніші жертви війни...

Протягом 1942 - 1952 pp. майбутнiй поет навчався в школi: 4 класи у Бiïвцях (1942 – 1946 рр.), решта - у сусiднiх селах Єнькiвцях (1946 – 1947 рр.) i Тарандинцях (1947 – 1952 рр.). Дорога до школи була для нього мукою... - через багато років у новелі "Дума про діда" Симоненко не забуде згадати свою першу дорогу: "...я ходив тоді в восьмий клас. Дев'ять кілометрів було до школи. Як на мої чотирнадцять років, то це не так вже й мало. Та це ж тільки в один кінець дороги!.." У 1952 р. закiнчив iз золотою медаллю середню школу в Тарандинцях та вступив на факультет журналiстики Киïвського унiверситету iменi Т. Шевченка. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій "Тиша і грім" (1962 р.) і казка "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963 р.).

Одержавши 1957 р. диплом "літописця сучасності", працював у редакціях газет "Черкаська правда" (1957 - 1960 рр.), "Молодь Черкащини" (1960 - 1963 pp.), власним кореспондентом "Робітнича газета". Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.

Напровесні 1960 року в Києві з волі пробудженого хрущовською "відлигою" юнацтва був заснований Клуб творчої молоді. Хоча на той час Симоненко жив і працював у Черкасах, проте разом з Аллою Горською й Іваном Драчем, Ліною Костенко й Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком і Василем Стусом, Миколою Вінграновським і Михайлом Брайчевським він став душею і окрасою цього Клубу. Охоче роз'їжджав по Україні, як загальновизнаний поет брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, виступав перед робітничою та сільською молоддю, прагнучи пробудити в душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного відродження. Проте просвітницька діяльність не задовольняла Василя. Від природи людина діла, він прагнув роботи з конкретними, зримими результатами. Такими результатами, які б унеможливили в майбутньому реставрації сталінщини на рідній землі. Скоро в Клубі творчої молоді для Василя знайшлася робота до душі. Тоді, коли він прилучився до комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли в енкаведистських катівнях і відшукати місце потаємних поховань жертв сталінського терору. Разом з Аллою Горською вони обходили десятки прикиївських сіл, опитали сотні тамтешніх жителів, виявили урочища, де, за свідченням селян, більшовицькі кати ховали сліди своїх мерзенних злочинів. Саме за участю Симоненка на основі незаперечних речових доказів для людства були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук'янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Биківнянського лісу. За його участю тоді ж був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум із вимогою оприлюднити ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали. Звичайно, Київська міськрада брутально зігнорувала заклик поета до морального очищення перед нагло убієнними.

1962 р. Василь Симоненко став членом СПУ та планував вступати до аспiрантури Iнституту лiтератури АН УРСР.

Літо 1962 р.: на залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня прилавка відмовилася продати Василеві коробку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого лихого, Василь пред'явив редакційне посвідчення, побачивши перед собою відомого поета, правоохоронці раптом ніби показилися - вони безцеремонне скрутили Василеві руки й на очах здивованого натовпу потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції і жорстоко побили. У зв'язку з тим, що влада всiляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок, що це побиття не було випадковим.

Скорботною епітафією звучать слова, записані Симоненком до свого щоденника 3 вересня 1963 року:

"Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими. "Літературна Україна" каструє мою статтю, "Україна" знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться... До цього ще можна додати, що в квітні були зняті мої вірші у "Зміні", зарізані в "Жовтні", потім надійшли гарбузи з "Дніпра" й "Вітчизни"...

14 грудня 1963 р. поет помер у черкаськiй лiкарнi (за офiцiйною версiєю, вiд раку), похований у Черкасах.

Протягом короткого життя Василь Симоненко написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю, новели, пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила".

Протягом п'ятнадцяти рокiв забороняли видання творiв Василя Симоненка: пiдготовлене видавництвом "Молодь" "Вибране" поета "розсипали й по-живому шматували". З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося "пробивати" у світ кожну його книжку. І все ж завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержати Симоненкові "Земне тяжіння" (1964 р.), збірку новел "Вино з троянд" (1965 р.), "Поезії" (1966 р.), "Избранная лирика" (1968 р.), "Лебеді материнства" (1981 р.), том вибраних поезій (1985 р.).

Василевi Симоненковi посмертно присуджено Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка у 1995 р.

Біографію читайте тут:

http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1475

http://www.utr.tv/dates/?month=01&year=2006&day=8
Сторінки в інтернеті: 
  • http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1475

"Минуле не вернуть..."

 

Минуле  не  вернуть,  не  виправить  минуле.
Вчорашнє  -  ніби  сон,  що  випурхнув  з  очей.
Як  луки  на  весні  ховаються  під  мулом,
Так  вкриється  воно  пластами  днів,  ночей.
Але  воно  живе  -  забуте  й  незабуте,
А  час,  не  зупиняється,  а  молодість  біжить,
І  миті  жодної  не  можна  повернути,
Щоб заново,по іншому прожить.

Земле  рідна!  Мозок  мій  світліє,

Земле  рідна!  Мозок  мій  світліє,
І  душа  ніжнішою  стає,
Як  твої  сподівання  і  мрії
У  життя  вриваються  моє.

Я  живу  тобою  і  для  тебе,
Вийшов  з  тебе,  в  тебе  перейду,
Під  твоїм  високочолим  небом
Гартував  я  душу  молоду.

Хто  тебе  любов'ю  обікраде,
Хто  твої  турботи  обмине,
Хай того  земне  тяжіння  зрадить
І  з прокляттям безвість проковтне!

 

"Минуле не вернуть..."

 

Минуле  не  вернуть,  не  виправить  минуле.
Вчорашнє  -  ніби  сон,  що  випурхнув  з  очей.
Як  луки  на  весні  ховаються  під  мулом,
Так  вкриється  воно  пластами  днів,  ночей.
Але  воно  живе  -  забуте  й  незабуте,
А  час,  не  зупиняється,  а  молодість  біжить,
І  миті  жодної  не  можна  повернути,

Може, так і треба неодмінно..."

Може  так  і  треба  неодмінно,
Як  робить  давно  вже  звикли  ми:
Падати  слухняно  на  коліна
Перед  геніяльними  людьми.

Вихвалять,  і  славити,  й  кричати,
Роздувати  тиміямів  дим  -
Геніїв  між  нами  небагато,
То  чому  ж  не  поклонятись  їм?

Але  я  зібрав  би  всіх  тиранів
І  сказав  би,  знявши  капелюх:
Я  не  буду  вам  співать  пеани
І  хвальбою  лоскотати  слух.

Ви  усі  розумні  та  відверті,
Тож  скажіть  по  щирості  мені:
Хто  й  за  що  вам  дарував  безсмертя,
Хто  й  за  що  продовжив  ваші  дні?

Говоріть,  кричіть,  щоб  всі  узнали,
Втямили  нарешті  до  пуття:
Смертні  вам  безсмертя  дарували,
Смертні  вам  продовжили  життя!

Щоб  надійно  крила  соколині
Вас  у  небі  вічности  несли,
Мудрости  своєї  по  краплині
Смертні  вам,  як  бджоли,  віддали.

Вас,  як  прапор,  підніма  людина
В  боротьбі  за  правду  проти  тьми.
Генії!  Безсмертні!  На  коліна
Станьте  перед  смертними  людьми! Щоб  заново,  по-іншому  прожить. 

"Може, ти зі мною надто строга..."

Може,  ти  зі  мною  надто  строга,
Та  й  чого  б  ти  ніжною  була?
Але  ти  в  життя  моє  убоге
Зіркою  яскравою  ввійшла.

І  нехай  проміння  те  не  гріє,
Що  послала  зірка  здалека,
Та  до  неї  лине  й  лине  мрія,
Ніби  світло,  тиха  і  легка.

І  не  треба  долі  дорікати,
Всіх  не  може  обігріть  вона:
Нас  до  тебе  горнеться  багато,      

"Не докорю ніколи і нікому..."

Не  докорю  ніколи  і  нікому,
Хіба  на  себе  інколи  позлюсь,
Що  в  двадцять  літ  в  моєму  серці  втома,
Що  в  тридцять  —  смерті  в  очі  подивлюсь.

Моє  життя  —  розтрощене  корито,
І  світ  для  мене  —  каторга  і  кліть...
Так  краще  в  тридцять  повністю  згоріти,
Ніж  до  півсотні  помаленьку  тліть.
 Осінній вечір морозом дихав..."

Осінній  вечір  морозом  дихав
У  небі  місяць,  немов  п'ятак...
Вона  пройшла  непомітно,  тихо,
Голівку  мило  схиливши  так.
Вона  пройшла  -  і  мені  ні  слова,
Лиш  на  хвилину  звела  брову...
І  сіяв  вечір  густу  полову  На пережовклу  суху  траву—

 

"Світ який        — мереживо казкове!.. "

   

Світ  який  —  мереживо  казкове!..  
Світ  який  —  ні  краю  ні  кінця!  
Зорі  й  трави,  мрево  світанкове,  
Магія  коханого  лиця.  

Світе  мій  гучний,  мільйонноокий,  
Пристрасний,  збурунений,  німий,  
Ніжний,  і  ласкавий,  і  жорстокий,  
Дай  мені  свій  простір  і  неспокій,  
Сонцем  душу  жадібну  налий!  

Дай  мені  у  думку  динаміту,  
Дай  мені  любові,  дай  добра,  
Гуркочи  у  долю  мою,  світе,  
Хвилями  прадавнього  Дніпра.  

Не  шкодуй  добра  мені,  людині,  
Щастя  не  жалій  моїм  літам  —  
Все  одно  ті  скабри  по  краплині  
Я  тобі  закохано  віддам.  

10. "Скільки б не судилося страждати..."

Скільки  б  не  судилося  страждати, Все  одно  благословлю  завжди День,  коли  мене  родила  мати Для  життя,  для  щастя,  для  біди. День,  коли  мої  маленькі  губи Вперше  груди  мамині  знайшли, День,  що  мене  вперше  приголубив Ласкою  проміння  із  імли. Як  меня  даровано  багато, Скільки  в  мене  щастя,  чорт  візьми!  - На  землі  сміятись  і  страждати, "Як хороше радіти без причини..." Як  хороше  радіти  без  причини, Коли  на  місто  сутінь  опада І  чується,  як  тихо,  безупинно Дзюрчить  у  стоки  весняна  вода. І  сну  нема,  і  спокою  немає, І  відчаю,  і  певности  нема, Тебе  ж  у  далеч  владно  закликає Напоєна  надіями  пітьма. І  хочеться  всю  землю  обійняти І  йти  шукать  нечуваних  пригод... О,  скільки  музики  надхненної  багато У  шумі  каламутних  вод.

.           ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють  крилами  з  туману  лебеді  рожеві,
Сиплють  ночі  у  лимани  зорі  сургучеві.

Заглядає  в  шибку  казка  сивими  очима,
Материнська  добра  ласка  в  неї  за  плечима.

Ой  біжи,  біжи,  досадо,  не  вертай  до  хати,
Не  пущу  тебе  колиску  синову  гойдати.

Припливайте  до  колиски,  лебеді,  як  мрії,
Опустіться,  тихі  зорі,  синові  під  вії.

Темряву  тривожили  криками  півні,
Танцювали  лебеді  в  хаті  на  стіні,

Лопотіли  крилати  і  рожевим  пір'ям,
Лоскотали  марево  золотим  сузір'ям.

Виростеш  ти,  сину,  вирушиш  в  дорогу,
Виростуть  з  тобою  приспані  тривоги.

У  хмельні  смеркання  мавки  чорноброві
Ждатимуть  твоєї  ніжності  й  любові.

Будуть  тебе  кликать  у  сади  зелені
Хлопців  чорночубих  диво-наречені.

Можеш  вибирати  друзів  і  дружину,
Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину.

Можна  вибрать  друга  і  по  духу  брата,
Та  не  можна  рідну  матір  вибирати.

За  тобою  завше  будуть  мандрувати
Очі  материнські  і  білява  хата.

І  якщо  впадеш  ти  на  чужому  полі,
Прийдуть  з  України  верби  і  тополі.

Стануть  над  тобою,  листям  затріпочуть,
Тугою  прощання  душу  залоскочуть.

Можна  все  на  світі  вибирати,  сину,
Вибрати  не  можна  тільки  Батьківщину.


.        МОЯ МОВА

Все  в  тобі  з'єдналося,  злилося  —
Як  і  поміститися  в  одній!  —
Шепіт  зачарований  колосся,
Поклик  із  катами  на  двобій.


Ти  даєш  поету  дужі  крила,
Що  підносять  правду  в  вишину,
Вченому  ти  лагідно  відкрила
Мудрості  людської  глибину.


І  тобі  рости  й  не  в'януть  зроду,
Квітувать  в  поемах  і  віршах,
Бо  в  тобі  —  великого  народу
Ніжна  і  замріяна  душа.                                 

САЛЮТИ МИРУ

 

В  дні  травневі,  мріями  багаті,
Коли  щастя  хлюпає  з  пісень,
Ми  щороку  зустрічаєм  свято  -
Перемоги  радісної  день.

І  встають  у  пам'яті  дороги,
Ті,  що  довелося  нам  пройти,
Щоб  багряний  прапор  Перемоги
Над  рейхстагом  гордо  піднести.

І  живуть  у  пам'яті  народу
Його  вірні  дочки  і  сини,
Ті,  що  не  вернулися  з  походів
Грізної,  великої  війни.

Їх  серцям  -  віками  пломеніти
На  червоних  наших  прапорах,
Їх  думкам  -  перемагать  і  жити
В  наших  творчих  думах  і  ділах.

Їх  життя,  їх  помисли  високі,
Котрим  не  судилось  розцвісти,
Закликають  мир  ясний  і  спокій,
Як  зіницю  ока,  берегти.

І  тому,  коли  надходить  свято,  -
Кожен  рік  у  травні,  навесні,

Наші  грізні  бойові  гармати
Салютують  миру  -  не  війні!        

                           УКРАЇНІ

Коли  крізь  розпач  випнуться  надії   І  загудуть  на  вітрі  степовім,   Я  тоді  твоїм  ім'ям  радію   І  сумую  іменем  твоїм.   Коли  грозує  далеч  неокрая   У  передгроззі  дикім  і  німім,   Я  твоїм  ім'ям  благословляю,   Проклинаю  іменем  твоїм.   Коли  мечами  злоба  небо  крає   І  крушить  твою  вроду  вікову,   Я  тоді  з  твоїм  ім'ям  вмираю   І  в  твоєму  імені  живу!     Гей, нові КОЛУМБИ йМагелани.

Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподіваная молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Геть із мулу якорі іржаві — Нидіє на якорі душа!.. Б’ються груди об вітри тужаві, Каравела в мандри вируша. Жоден вітер сонця не остудить, Півень землю всю не розгребе! Україно! Доки жити буду, Доти відкриватиму тебе. Мріяти й шукати, доки жити, Шкварити байдужість на вогні!.. А якщо відкрию вже відкрите, Друзі! Ви підкажете мені...

Світ який- мережево казкове!

Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! Дай мені у думку динаміту, Дай мені любові, дай добра, Гуркочи у долю мою, світе, Хвилями прадавнього Дніпра. Не шкодуй добра мені, людині, Щастя не жалій моїм літам — Все одно ті скарби по краплині Я тобі закохано віддам.

Україно,п»ю твої зіниці.

Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене — диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю — Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю! Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті. Рідко, нене, згадую про тебе, Дні занадто куці та малі, Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі. Бачиш: з ними щогодини б’юся, Чуєш — битви споконвічний грюк! Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук? Україно! Ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права. Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи — все одно Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено.

ВОНА ПРИЙШЛА

Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана
Ну як мені за нею не піти?
                             
УКРАЇНІ

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім'ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім'ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім'ям вмираю
І в твоєму імені живу!
    

Ти знаєш,що ти –людина?

              Ти знаєш, що ти — людина? 
Ти знаєш про це чи ні? 
Усмішка твоя — єдина, 
Мука твоя — єдина, 
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде. 
Завтра на цій землі 
Інші ходитимуть люди, 
Інші кохатимуть люди — 
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — 
Озера, гаї, степи. 
І жити спішити треба, 
Кохати спішити треба — 
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина, 
І хочеш того чи ні — 
Усмішка твоя — єдина, 
Мука твоя — єдина, 
Очі твої — одні.

Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

"Де зараз ви, кати мого народу?.."

 

Де  зараз  ви,  кати  мого  народу?  
Де  велич  ваша,  сила  ваша  де?  
На  ясні  зорі  і  на  тихі  води  
Вже  чорна  ваша  злоба  не  впаде.  

Народ  росте,  і  множиться,  і  діє  
Без  ваших  нагаїв  і  палаша.  
Під  сонцем  вічності  древніє  й  молодіє  
Його  жорстока  й  лагідна  душа.  

Народ  мій  є!  Народ  мій  завжди  буде!  
Ніхто  не  перекреслить  мій  народ!  
Пощезнуть  всі  перевертні  й  приблуди,  
І  орди  завойовників-заброд!  

Ви,  байстрюки  катів  осатанілих,  
Не  забувайте,  виродки,  ніде:  
Народ  мій  є!  В  його  гарячих  жилах  
Козацька  кров  пульсує  і  гуде! 

Український поет і журналіст, діяч українського руху опору. Про заходи у зв'язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України  від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій  Вітчизняній війні 1941-1945 років (Указ  Президента України від 19.10.2012р  № 604/2012) Про відзначення у закладах освіти міста 70-ї річниці визволення України      від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій  Вітчизняній війні 1941 – 1945 років   (наказ УОН виконкому Криворізької міської ради від 01.03.2013р. № 142) Рекомендації щодо проведення в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах області виховних заходів до 70-річчя « Битв  за Дніпро» (рекомендації ДІППО від 15.02.2013р. № 161)   Методичні рекомендації щодо героїко-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів                      Полюби у собі Україну. Мета : розширювати знання про Україну як незалежну державу, ознайомити з давньою      славетною історією, багатою культурною спадщиною,славними традиціями;розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом; виховувати почуття гордості й любові до Батьківщини   , розкрити суть понять «громадяни н», «патріот», «патріотизм»; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом; формування рис сучасного патріота української держави. Обладнання:  Державний Прапор ,пісні  про Україну, відеокліп «Молитва за Україну», комп’ютер; Любіть Україну, як сонце, любіть,  як вітер, і трави, і води…  В годину щасливу і в радості мить,  любіть у годину негоди. В. Сосюра. Хід заходу І. Організаційний етап . Лунає пісня «Лише у нас на Україні». ІІ. Мотивація навчально-виховної діяльності учнів. Оголошення теми уроку. Учитель                                                                                                                                                                                        Знову вересень ступив на наш поріг, Святкує свято вся наша країна, Своє майбутнє, зміну молоду Благословляє нині Україна! Сьогодні свято завітало в школу, Бо перше вересня, і пролунав дзвінок. Змужнілі, сонцем зласкані улітку, Ми розпочнемо Перший наш урок. Перший урок « Полюби у собі Україну» пропоную розпочати такими рядками про Україну. Моя Україна Учень: На світі багато чудових країн, Мені наймиліша, найкраща країна, Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн, Безсмертна моя Україна. Ти з давніх віків непокірна була      І волю свою боронила невпинно. Нарешті збулося – її здобула  Звитяжна моя Україна. На землях твоїх неозорих степів  Живе працьовита і чесна родина, Хвилюється колосом стиглих хлібів  Моя золота Україна. В садах і дібровах в вечірні часи Чарує нас пісня дзвінка солов’їна, І чути співочі дівчат голоси, –  Пісенна моя Україна. Тепер ще не легко живеться тобі, Є в тому, мабуть, особлива причина. Та все подолає в тяжкій боротьбі                                                             Незламна моя Україна. . Квітуй, мов калина, над плесами вод, Будь в дружбі і праці міцна та єдина. Хай буде щасливим твій вільний народ, Прекрасна моя Україно! (Звучить пісня про Україну                                                                                                                                                                                                                                   в              Вчитель              Україна… Золота і чарівна сторона. Земля рясно уквітчана зеленню. Історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя. Україна — це наша найрідніша земля , земля де ми народились , де завжди нас чекає    батьківська домівка, наша дорога і мила Батьківщина.                    « Полюби в собі Україну «  - це тема першого уроку  , яким ми починаємо навчальний рік. Кожен народ любить свою Батьківщину, робить усе для процвітання своєї держави, для її слави, свободи, незалежності. А ми живемо в Україні, волелюбній, мирній державі, і теж усім серцем любимо нашу дорогу країну, хочемо, щоб вона стала сильною, завжди була вільною і незалежною, бо всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, люблячі сини і дочки України.       Перегляд й обговорення відеокліпу про Україну «Молитва за Україну», виконавець Алла Іванишина[ Учень. Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно, Бо щастя жити ти мені дала. Для мене ти одна і рідна, і єдина, Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла. Я — твій громадянин, я прагну підростати, Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла. Моя свята і рідна, Україно-мати, Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла! відеокліп «Молитва за Україну», виконавець Алла Іванишина Учитель. Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її і є патріотами своєї Вітчизни. Патріот - той хто любить свою Батьківщину, рідну мову, відданий своєму народові , готовий для них на жертви й подвиги.                                                                                                                                     Зацвітає калина, зеленіє ліщина,                                                                                                                                         Степом котиться диво - луна,                       Це – моя Україна, це - моя Батьківщина,                       Що як мама,  як тато одна.       На сьогоднішньому Першому уроці ми поговоримо про патріотизм, оскільки він є актуальним завжди .Поглибимо свої знання про рідну державу, розкриємо суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм»,як  формувати риси сучасного патріота української держави. На нашому уроці не можна  не згадати вислів Іллі Шевельова: «У кожному з нас,хочемо ми того чи ні, закладена частинка Батьківщини. Не любити Батьківщину так само неприродно, як не любити себе». Чи погоджуєтесь ви з думкою І. Шевельова, скажете після нашої розмови про патріотизм. У щасливому, багатому, розвиненому, цивілізованому суспільстві головним об’єднувальним чинником людей є почуття патріотизму. Що ж таке патріотизм? Патріотизм – це особливе почуття-цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави та до самої себе. Базовим складником патріотизму є відданість. Відданість Батьківщині – це одухотворена любов’ю до Батьківщини готовність до соціально значущої діяльності, вірність ідеалам Батьківщини, своєму громадянському обов’язку, готовність відповідально виконувати свої обов’язки; «розчинятися» у своїй справі Щоб брати участь в обговоренні будь - якої проблеми, необхідно оперувати певною термінологією. З’ясуємо, чи знаєте ви, що таке громадянин,  патріот, патріотизм. Порівняємо ваші знання з тлумаченням їх за словником.                Отже: -         громадянин – це особа, що належить до постійного населення якої – небудь  держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї  держави.                                              – патріот – це той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Патріот із грецької означає «земляк», «співвітчизник», «людина, яка любить свою Батьківщину». -         патріотизм – це любов до Батьківщини, до свого народу.   Базовими складниками патріотизму є: любов до України, що насамперед виявляється в історико-культурній пам’яті; відданість Батьківщині; спрямованість вчинків людини на її благо; готовність до самопожертви; наявність почуття власної гідності.          Ми – Українці! Це звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі. З чого починається Батьківщина для нас? Що означає? З чим асоціюється? Напевно, з місцевістю, де народилися й росли, де минули найкращі, найщасливіші моменти життя, куди линемо у хвилини скрути. Наша маленька Батьківщина завжди з нами, у найпотаємніших куточках нашої душі, вона зігріває й підтримує нас. Ще Наполеон вважав: «Любов до Батьківщини -  перше достоїнство цивілізованої людини» Полемічна бесіда: «Що таке патріотизм?» Питання для першої групи: «Патріотизм – це мода. Зараз стало модно і вигідно (в моральному і матеріальному відношенні) бути патріотом і заявляти про це». Питання для другої групи: «Патріотизм – природне почуття кожної нормальної людини. Сучасна українська молодь пишається своєю країною». Учитель. Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її і є патріотами своєї Вітчизни. Патріот - той хто любить свою Батьківщину, рідну мову, відданий своєму народові , готовий для них на жертви й подвиги. Учень. Любов у нас до Батьківщини Іде із серця глибини. Ми – патріоти України Її ми дочки і сини. Бесіда. -А як ви гадаєте,чи є серед сучасних українців, ваших рідних патріоти? -А як ви вважаєте,патріотами своєї держави можуть бути тільки дорослі ,чи чи можуть бути і діти?  Учням було запропоновано відповісти на три питання: 1. Чи вважаєте Ви себе патріотом України?) -         так -         скоріше так -         ні -         важко відповісти 2. Наскільки Ви пишаєтеся тим, що Ви – громадянин України? дуже пишаюся -         скоріше пишаюся, ніж ні не дуже пишаюся -         зовсім не пишаюся важко відповісти 3. Мешканцем якої території Ви себе вважаєте в першу чергу? мешканець місцевості чи міста, де Ви живете -         мешканець регіону України, де Ви живете -         мешканець України в цілому -         європеєць -         мешканець Землі в цілому ІV. Рефлексія. 1.     Чи цікаво вам було? 2.     Яким повинен бути справжній патріот своєї держави? 3.     Чи є ви патріотом, аналізуючи визначенні цінності? Виховна година "Україна -єдина держава." Виховання Людини- Патріота        (З досвіду роботи  класного керівника.) Урок мужності "Мужність і відвага крізь покоління. "  Матеріали конкурсу  "Моральний вчинок".             Урок Пам"яті "Ти кажеш не було Голодомору."                          Усний журнал " Маю право..." Тиждень права. Класна година "Я і мої права"                                                     .Відеоматеріали " Мудрості життя" Свято   рідної        мови   "Мова моя солов"їна Опис досвіду класного керівника.  Всеукраїнський конкурс "Класний керівник 2 Всеукраїнський урок права .10 грудня- день прав людини Урок громадянського виховання " 22 січня - День Соборності України." 22 січня 2016 Усний журнал "Їжа і здоров"я."

Єдиний урок

„Відродися, Тарасе, мовою, одкровенням, душі розмовою”

(  до202-ї річниці від дня народження, 155-річчя від дня смерті та дня перепоховання Тараса Григоровича Шевченка).

Мета: ,. Розширитизнанняучнів про геніяукраїнського народу – Т.Г.Шевченка; продовжитиознайомленняучнів з красою, неповторністю, чарівністюШевченкового слова, значеннямтворчостіТ.Шевченка для українського народу,                                                                  удосконалювати вміння самостійно вивчати творчість поета,  показати, як шанують його пам’ять, викликати бажання глибше пізнати його життєвий шлях; розвивати читацькі інтереси, пам’ять, мислення; виховувати в учнів любов і шану  до народного поета.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, «Кобзар»,виставкатворівпоета, репродукції картин поета, мультимедійнапрезентація. Відеоматеріали.

Щовесни, коли танутьсніги

І нарястізасяє веселка

Повні сил і живоїснаги

Ми вшановуємопам’ятьШевченка.

Хід заходу 

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми і мети заходу. 

Вчитель.  І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.   

   Т.Г.Шевченко – це слава і гордістьукраїнського народу. Волею історіївінототожнений з Україною і разом з буттямрідноїдержавипродовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам щейти і йти до йогоосягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

            В дні перемог і в дніпоразок,
            В щасливідні і в днісумні
            Іду з дитинства до Тараса,
            Несу думки своїземні.
                                       (Ю.Рибчинський)

           Наш захід ми присвячуємо видатному українському поету і художнику Т.Г.Шевченку. Вклонімося світлій пам’яті поета. Ім’я Т.Г.Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. В ньому наша історія, наша мрія, наша надія. 

1.Конкурс «Як  добре  я знаю біографію Кобзаря»

    1. Вкажіть дату і місценародження Тараса Григоровича Шевченка. (9 березня 1814 р., с. Моринці, ниніЧеркаська область).
     2. Коли і в кого почав навчатисьграмоти Тарас Шевченко? (У школідяка Павла Рубана, у 1822 р., а дражнилийого “Совгир”).
     3. Хтобув першим учителем малювання у Т.Шевченка? (МайстерШиряєв).
     4. Як сталося, що Шевченко потрапив до Академіїмистецтв? (Йогопримітиввідомий художник І.Сошенко, коли Тарас змальовував статую у Літньому саду).

     5. Коли Шевченкабулозвільнено з кріпацтва і хтопіклувався про йоговизволення?(У 1838 році. К. Брюллов змалював портрет Жуковського, якийрозіграли в лотерею і за отриманігрошівикупив Тараса. Піклувалися про викупШевченкаІ.Сошенко, А.Мокрицький, В.Жуковський, В. Григорович, О.Венеціанов).

     6. Які нагороди одержав Шевченко, навчаючись в Академіїмистецтв? (Три срібнімедалі).

    7. Чому Шевченко, будучи улюбленимучнемК.Брюллова і найкращимучнемакадемії, одержав лишескромнівідзнаки (срібнімедалі ІІ ступеня) й не отримавжаданого для всіхтодішніхживописціввідрядження до Італії?

       (На екзаменівін не представив обов'язковихтодікомпозицій на біблійні та античнісюжети, а намалював “Хлопчика-жебрака, якийвіддаєсвійхлібсобаці” та “Циганку, яка ворожить сільськійдівчині” а цевжебулиреалістичнісюжети).

      8. Щобулосправжньою причиною засланняШевченка? (Йогореволюційнівірші: альбом поезій “Три літа”і поема “Сон”, в якійрозповідається про правлінняМиколи І).

      9. Як було покарано Шевченка за участь у Кирило-Мефодіївськомутоваристві?(Граф Орлов передав Шевченка у розпорядженнявійськовогоміністраЧернишова і Шевченкавідрядили на засланнярядовим в Оренбурзький корпус).

    10. Хтоклопотався про помилуванняШевченкапіслясмертіМиколи І? (Родина Толстих, Сераковських, братиЖемчужникові, російськийписьменник О. К. Толстой).
    11. Скількироківперебував Тарас Шевченко у засланні? (10 років: з 1847 по 1857 рр.)
    12. На якомуроціжиття помер Шевченко, і де йогобулопоховано? (Шевченко помер10 березня1861 року, проживши 47 років і 1 день. Поховалийого в Петербурзі на Смоленськомукладовищі. Через 40 днівтруну перевезли на Україну і поховали в Каневі на Чернечійгорі).  

2 .Конкурс.Літературнаспадщинапоета.

     1.  Які твори увійшли до першоїзбіркиШевченка, і як вони називались?(“Кобзар”- 1840 р., там буловміщено 8 творів: “Думимої, думи”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “ІванПідкова”, “Тарасова ніч”).

       2.Назвіть перший твірШевченка на історичну тематику. Кого віноспівує?(Поема “ІванПідкова”, оспівуєотаманаІванаПідкову, якийочолюваввоєнні походи запорозькихкозаків у ІІ половині ХVІ ст.).

      3.  Назвіть поему Шевченка, присвяченудекабристам.(У поемі “Неофіти”Шевченкозображаємасовурозправуцарськогосамодержавства з учасникамиреволюційно-визвольногоруху).

       4.   В якійпоемінайбільшгостровисміяно царя і царицю? (У поемі “Сон”).

      5.   Які твори Шевченканазваніім'ямголовнихгероїв?(Поема “Катерина”, вірші “ІванПідкова”, поема “Мар'яна-черниця”, вірш “Гамалія”, “Швачка”, “Лілея”, “Перебендя”, “Саул”, поеми “Марія” і “Марина”).

      6.   В якихвіршах Шевченко описуєсвоєдитинство? (У творах: “Менітринадцятийминало”, “Як биви знали, паничі”, “Доля”, “І золотої й дорогої”, “А. О. Козачевському”).
      7.   Кому присвячена поема “Катерина”? (Василю АндрійовичуЖуковському).
      8.В пам'ятьякоїподії написана поема “Гайдамаки”і кому присвячена? (Василю Івановичу Григоровичу, з нагодивикупу з кріпацтва).
      9. Згадайте твори поета, щомаютьоднаковуназву. (“Сон” (комедія і 2 вірші), “Думи” (2 вірші), “Думка” (4 вірші), “Наймичка” (поема і повість).
      10. В яких поемах Шевченко використовуєбіблійнісюжети та біблійнихгероїв? (поеми “Марія”, “Єретик”, “Неофіти”).
      11. В якомупоетичномутворі Шевченко звертається до образу римськогоімператора Нерона, маючи на увазіМиколу І? (Поема “Неофіти”).
      12.Які драматичні твори Шевченкавизнаєте? (Драма “Назар Стодоля”, але є згадки, що Шевченко писав п'єси “Данило Рева”, “Невеста”, “Никита Гайдай”).
       13. Назвіть перший надрукованийвіршШевченка, і якими словами вінпочинається? (Балада “Причинна”, написана в Петербурзі. Починається словами: Реве та стогне Дніпр широкий).
       14. Якимпсевдонімомпідписувавсвоїповісті Шевченко? (Кобзар, Дармограй).
       15. Якіхудожні твори про життяШевченкавизнаєте?(С.Васильченко – “В бур'янах”, О.Іваненко – “Тарасові шляхи”, Д. Красицький – “Тарасова земля”, О.Ільченко – “Петербурзькаосінь”, Л.Смілянський – “Поетовамолодість”Є.Білоусов – “Тарасове перо”і т.д.).

 3.Конкурс “З якого вірша  ці рядки?”

1.  Мені аж страшно, як згадаю
     Отухатину край села!
     Такії, боже наш, діла
      Ми творимо у нашімраї…
           А) “І виріс я на чужині…”
          Б) “Як биви знали паничі…”
           В) “Тече вода з-під явора…”

2.Поклаламати коло хати
     Маленьких діточоксвоїх;
     Сама заснула коло їх.
     Затихло все, тількидівчата
    Та соловейко не затих.
           А) “І золотої й дорогої…”
           Б) “На Великдень на соломі...”
           В) “Садок вишневий коло хати…”

3. А ще до того, як побачу
    Малого хлопчика в селі.
    Мовобірвалось од гіллі,
    Одно-однісінькепідтином
    Сидитьсобі в старійряднині.
        А) “І золотої й дорогої…”
        Б) “І виріс я на чужині…”
        В) “Менітринадцятийминало…”

4. Село неначепогоріло,
     Неначе люде подуріли,
     Німі на панщину ідуть
     І діточоксвоїхведуть!..
          А) “Зоре моя вечірняя…”
          Б) “Як биви знали паничі…”
        В) “І виріс я на чужині…”

5.В неволівиріс меж чужими,
    І, не оплаканийсвоїми,
    В неволі, плачучи, умру,
    І все з собою заберу….
           А) “Тече вода з-під явора…”
           Б) “Меніоднаковочи буду…”
          В) “І золотої й дорогої…”

6.Чого так весело було?
    Господнє небо і село,
     Ягня, здається, веселилось!
    І сонцегріло, не пекло!
         А) “Як биви знали паничі…”
            Б) “Ой діброво – темний гаю!”
           В) “Менітринадцятийминало!”

7.Щетретіпівні не співали,
   Ніхтонігде не гомонів,
    Сичі в гаю перекликались,
    Та ясен раз у раз скрипів.
          А) “Садок вишневий коло хати…”
            Б) “Причинна”(Реве та стогне Дніпр широкий)

            В) “Вітер з гаємрозмовляє.”

8. А качечкавипливає
    З качуром за ними,
    Ловить ряску, розмовляє
    З діткамисвоїми.
           А) “Тече вода з-під явора…”

           Б) “Вітер з гаємрозмовляє…”
         В) “Ой діброво – темний гаю!”

9. А інодітака печаль
     Оступить душу, аж заплачу,
     А ще до того, як побачу
    Малого хлопчика в селі…
        А)  “Сон”(На панщиніпшеницю жала)
          Б) “Менітринадцятийминало…”
         В) “І золотої й дорогої…”

10. І усміхнуласянебога,
       Проснулася, - нема нічого…
      На сина глянула, взяла
       Його тихенько сповила…
         А) “І золотої й дорогої”
          Б) “Сон”(На панщиніпшеницю жала)
           В) “Менітринадцятийминало…”

4. Захист учнівських презентацій.„Образ матері у творчості Т.Шевченка”;

„Доля поета з народу”;

5. Поетичний конкурс.

„І лине над землею Шевченкове слово”;

(Читання віршів Т.Г.Шевченка та віршів про Т.Г.Шевченка.) 

ЛЮДМИЛА ЯЦУРА — ТАРАСЕ, ЗНАЄШ, З НАМИ ТИ!

Тарасе, знаєш, з нами ти!
Сьогодні кроки по тобізвіряємо,
Ми розігнулися, щобиіти
Ізгідністю, і честь в собі ми маємо.

Тарасе! Твоїдумивсі у нас,
Тичуєшіз небес, як слово лине.
Сьогодніб’є у гартідолі час,
Зарадиволі у життіщасливім.

А Україна тебе вибрала сама –
Ти ж бережешїї і словом обіймаєш
Все бачишіз небес: майдан… зима…
«Небесну сотню» нашу зігріваєш.

Тарасе! ІзЧернечої гори
Тичуєшкожнумить, війнинегоду.
Знай, що у кого в серціти,
Тойпіде в бій за волю і свободу.

А вибрати не можнаБатьківщину,
Синамтвоїм – у вірностілюбов.
У «время люте» на однійземлієдиній,
Світанки, щобяснілисонцемзнов.

І щобимайбуття, свободидоля,
Дали, Тарасе, волю ційземлі,
Щоб небу мирному раділа нива поля
І були люди на оновленійземлі.

А слово твоєжитимекрилате
У вишиваній та вишневійУкраїні!
Де є Дніпро, родина, пісня, хата,
Там віра є, щоця земля – єдина.

Тарасе! Слово вдячностітобі
За те, щонебайдужі все ж ми стали,
Щожовто-синімсерцемайорить,
І Україна у сузір’ ї засіяла.

В нас віра є, надія і любов,
Іти, Кобзарю. Цевже не змінити.
Ми тут, щобУкраїна нам була,
Щобгідножити і їїлюбити.

Радій, Тарасе! Твоє слово знаєсвіт!
Іпоки люди тебе в серцімають,
Твій дух – живий і наш великий рід,
І Україна, боїї душа співає.

ЛЮДМИЛА ЯЦУРА — ТАРАСЕ! ІЗ ТОБОЮ ГОВОРЮ

Тарасе! Із тобою говорю
І кроки у життісвоїмзвіряю.
Я – жінка, землю цю люблю
І людям віддаю, все, що у серці маю.

Твоя зоря, Тарасе, світитьнам,
А слово – дума і молитва чиста.
Не загаситиполум’явітрам
У тих серцях, якіживі і променисті.

Дороги наші – мріїздобуття.
СьогодніУкраїнамаєкрила,
Розквітне доля, пісня і життя,
Коли синів таких як тизростила.

Тарасе! Із тобою говорю.
Я – жінка, українка, мати,
Я тут живу, безмежжяце люблю,
Вкраїнаце душа і нам про неїдбати.

26.02.2014 Людмила Яцура

ЛЮДМИЛА ЯЦУРА — НАШ ТАРАСЕ, НАШ МУДРИЙ КОБЗАРЮ

Наш Тарасе, наш мудрийКобзарю,
Подивись на Вкраїну з небес,
Пригорнувшисьдушею до Рідного Слова,
У серцяхтинащадків воскрес.

Над землею твоївітривіють
Де тополі й вишневі садки…
Пригорнувшисьдушею до Правди і Віри,
Ти в сьогодні, Тарасе, прийди.

Земля-ненька з сумнимиочима,
Вишиваний, пшеничнийтвій край,
Пригорнувшисьдушею до Честі і Слави,
Ти до ВоліНадіїїй дай.

Доля-піснявеселкоюлине,
Об’єднаймося, друзі, пора!..
Пригорнувшисьдушею до верб і калини
В зорепадіізЩастя й Добра.

ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!

Відродися, Тарасе, мовою,
Одкровенням, душірозмовою.
Відродися, Тарасе, криницею,
Пульс життя в ній, віддача – сторицею

Того кращого, край чимуславлений.
Твоїміменем в світівін знаний є.
Відродисябілявкою-хатою,
Щедрим колосом, співомкрилатим.

Край художник свійпише,
Вньому рай, пломеніє душа,
Драматург словом слідсвійзалишив,
А поет написав вірша.

Тож, як бачиш, кроками, рухом
Наш народ твоїмсерцемживе,
Ізтвоїмнескореним духом,
З колін вставши, вперед іде.

І, тримаючикетягкалини,
Білясерцявогонь не згасне.
У ім’явсієїВкраїни,
Я прошу, відродися, Тарасе.

Вчитель .Пам’ять про поета  

вічна. 
Минаєвже 202років з дня народженняславетногосинаУкраїниТ.Г.Шевченка. Народ пам’ятає про свого Кобзаря, вшановуєйогопам’ять :йогоім’ям названо парки, театри, вулиці. У 1939 роційогоім’яприсвоєноКиївському державному університету. На майданах міст і сілспорудженопам’ятникипоету. Не лише в Українівшановуютьйогопам’ять. В багатьохкраїнахсвіту :Канаді, Угорщині, США, Парагваї, Франції, Аргентиністоять пам’ятникиШевченку.

Завершити наш  урок хочеться словами, якими поет звертався до своїх  нащадків, до нас з вами. 
« І мене в сім’ївеликій…» ( читання учнями «Заповіту» .)

Виховна година " Будь уважним на дорозі."

Матеріали тижня " Як жити по Закону."

1.Правомірна поведінка .,правопорушення і юридична відповідальність.(презентація)

2 .Усний журнал.Подорож до країни права і закону.

3 .Година класного керівника "Закон і ми.

4.Бесіда за круглим столм " Правопорушення і юридична відповідальність неповнолітніх."

 

Інформаційна година

« Шлях до здоров’я.»                  

Мета: навчити дітей визначати життєві цінності; розвивати потребу в
здоровому способі життя; формувати культуру здоров» я особистості,
відповідальне ставлення до своїх вчинків і власного здоров» я;
виховувати свідоме і дбайливе ставлення до власного здоров» я  ,як
головної умови реалізації фізичного і творчого потенціалу особистості

Обладнання: плакати з написами висловів про здоров'я, музичне оформлення; таблиці «Гігієна та здоров'я», «Режим харчування». «Здоровий спосіб життя.» , відеоматеріали про здоровий спосіб життя.

Учитель. Сьогодні у нас незвичайна інформаційна година і присвячена вона самому цінному- це здоров»ю.

Проблема здоров'я давно привертала увагу людини і далі перебуває на першому плані. Багато людей втрачають своє здоров'я задарма, не замислюючись про наслідки. Здоров'я — це ще не все, але без здоров'я все інше — ніщо.
Прикро, але ситуація зі станом здоров'я населення в Україні дедалі гіршає. Країна перебуває в економічно-політичній кризі водночас з екологічною. Через це прогресує деградація здоров'я населення., особливо — дитячого. Негативним стале відтворення населення, зменшується тривалість життя, зростає смертність, збільшується кількість хронічних інфекційних захворювань, серцево-судинних, онкологічних, ендокринних, хвороб органів дихання.

— Діти, пригадаймо, що таке здоров'я.

Учні:

1.  здоров’я – це те, без чого людині дуже складно активно і щасливо жити.

.
2 . Здоров’я – це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань і фізичних вад.

3. Здоров’я – правильна, нормальна діяльність організму.

 4.. Здоров’я – це узгодженість усіх його складових: фізичної, соціальної, психічної, духовної.

 5.Здоров'я – поняття багатопланове. Це не лише відсутність хвороб, але й високий рівень пристосування, благополуччя, комфортне психологічне самопочуття, толерантні соціальні відносини. На сучасному етапі виділяють такі складові здоров'я людини: духовне, соціальне, психологічне, інтелектуальне, емоційне, фізичне й особисте. Всі аспекти здоров'я людини однаково важливі й розглядаються у взаємозв 'язку. 

 6.Фізичне здоров'я людини – це такий стан організму, коли показники основних систем перебувають в межах фізіологічної норми і адекватно змінюються під час взаємодії людини з довкіллям. 

 7.Інтелектуальне здоров'я охоплює норму структурно-функціонального базису інтелекту, який виявляється в нормальному рішенні різноманітних завдань вербально-логічної та логічно-алгоритмічної взаємодії з оточуючим середовищем. 

 8.Емоційне здоров'я – це уміння управляти своїми переживаннями, а психічне здоров'я визначається за показниками ставлення до себе, друзів і до потреб життя. 

9.Соціальне здоров'я – повага до духовних цінностей своєї сім'ї, свого народу, всього Людства. 

 10.Здоров'я особистості – це самовдосконалення і саморозвиток, самооцінка і свобода, здатність бути особистістю. 

11..Здоров’я – це  ранок зі  свіжим  повітрям,

Це сонце, що  гріє  ласкаво  й привітно.

Це хвилі  Дніпра,  що нам сили дають

Бери  це  сміливо, мій  друже, і в  путь!

12.Здоров’я – це смак  свіжих ягід  дозрілих,

Це  спорт, що  дає нам наснаги і  сили,

Це  сон, що на  крилах нам  зорі  несуть.

Усе це з  собою узять  не  забудь.

Вчитель. А що ж потрібно робити , щоб мати прекрасне здоров «я і бути здоровим?

1-й ведучий. Із давніх-давен український  народ  найголовнішою цінністю в житті вважав  здоров’я. Вітаючись  і  прощаючись, люди  казали одне одному: «Здоровенькі  були!», «Дай, Боже, здоров’я!», «Доброго  вам  здоров’я!», «Бувайте  здорові!», «Ходіть здорові!» тощо.

2-й ведучий. Ще  за часів Київської Русі  пращури  цінували здоров’я, загартованість, спритність. Свою силу, винахідливість,  кмітливість  вони  виявляли  в  іграх, забавах, які  часто проводили  в традиційні  свята українців.

1-й ведучий. Свято  буває не щодня.  А про своє  здоров’я  слід  піклуватися  постійно.

Людина  сама  відповідає  за  власне  здоров’я. І тільки  сама може його  зберегти

Здоров’я — розкіш для людини,

 Найбільша цінність у житті.

 Як є здоров’я день при днині,

 Можливість є йти до мети.

 Тоді є радість, щастя, диво,

 Краса у крапельці роси.

 Тоді людина йде щасливо

 Серед безмежної краси

 Й чарівність світу відчуває.

 Для неї в хмурість — дні ясні.

 Вона всі труднощі долає

 Й співає радісні пісні.

 Вона — здорова! Це чудово,

 Бо їй нічого не болить.

 Вона добро творить готова.

 І це прекрасно! Можна жить

Учень 1  Отже, щоб бути здоровим, енергійним, творчо активним, не скорочувати власного життя, варто змолоду боротися за збереження і поліпшення свого здоров'я. Адже людина сама творець свого здоров'я! Установлено, що людське здоров'я:
•    на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у «людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості;
•    на 20% зумовлене генетично (за спадковістю);
•    на 10% медичною допомогою (тобто системою охорони здоров'я). До її функцій належать професійна діагностика захворювань, висококваліфіковане лікування хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактична робота лікарів щодо запобігання захворюванням;
•    на 50% людське здоров'я (отже, нації, суспільства загалом) залежить від
способу життя людини.
  Учень2.                  Спосіб життя визначається,:

 тим, як людина харчується,

 чи має шкідливі звички,

чи займається фізичними вправами і спортом,

 чи вдосталь часу перебуває на свіжому повітрі, як проводить вихідні дні,

 чи дотримується режиму роботи, навчання, відпочинку..


Учень   4.   Не   можна   зберегти   здоров'я,   не   дотримуючи   правил   особистої гігієни.  Мити руки перед споживанням  Їжі.

Учень 5. Дотримуйтесь режиму дня. Намагайтесь якомога частіше — і влітку, і взимку — прогулюватися на свіжому повітрі.

Учень6.
Для здоров'я вельми важливо (балансоване харчування, нормальна тривалість сну.
Загартовуйте  свій   організм.   Хорошою загартувальною процедурою є  сон  на свіжому повітрі. Корисні водні процедури, рекомендовано також обливання. Одним зі шляхів загартування є ходіння босоніж удома, а влітку — по землі. 

Учень7
  Бережіть очі. Не просиджуйте біля екранів телевізорів по кілька годин підряд. Якщо у вас є вади зору, то обов'язково носіть окуляри. І викиньте геть думку про те, що вони не пасують вам.

Щоб здоровим, сильним бути,

                              Треба всім про сум забути!

                              Спортом треба всім займатись

                              І частіше усміхатись!

                              Бо усміхнена людина —

                              це  здоров’я половина!

                              Хто дружити з спортом буде,

                              Виросте міцним, здоровим

                              І відгонить всі хвороби!

Учень8. Щоб бути здоровим  займайся фізичними вправами. Якщо ти хочеш вирости  сильним, здоровим і не знати про хвороби – фіззарядку  завжди роби. Людина  має завжди сама  дисциплінованою бути й вольовою.

Хто здоровий – той сміється,

Все йому в житті вдається.

Він долає всі вершини,

Це ж чудово для дитини!

Хто здоровий – той не плаче,

Жде його в житті удача.

Він уміє працювати,

Вчитись і відпочивати.

Хто здоровий – не сумує,

Над загадками мудрує,

Він сміливо в світі іде

Й за собою всіх веде.

Тільки треба знати,

Як здоровим стати.

Учитель. Нині в усьому світі все більшого поширення набуває рух за здоровий спосіб життя, поширюється мода на здоров’я. Бути здоровим стає не тільки модно, але й економічно вигідно. Все більше молоді у світі та нашій країні вважають: «Краще бути здоровим і багатим, ніж хворим».

Лекція для батьків. Роль і місце родини у формуванні навичок безпечної поведінки дітей в Інтернеті.

Матеріали інформаційної години.

"Позитивні і негативні сторони інтернету і мобільних телефонів ."

Перший урок.2016

Від проголошення Незалежної до нової України.

Мета: формувати в учнів моральні пріоритети та сприяти збагаченню знань про державотворчі процеси в Україні; виховувати в учнів почуття патріотизму, свідомої громадянської зрілості, шанобливе ставлення до державних символів України, почуття гордості за власну державу.

Обладнання: державні символи України; вишиті рушники; аудіозапис Державного Гімну України; плакат із назвою виховної години; історико-літературні твори про Україну, відеоматеріали.

Слава тобі, Україно,

Невмируща слава!

Де святиться воля

І твоя держава!

Хід уроку. 

1-й ведучий

Україно! Ти — моя молитва,

Ти моя розлука вікова.

Гримотить над світом

Люта битва

За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи — все одно.

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

2-й ведучий. Ми стали свідками й учасниками творення новітньої української історії, новітнього українського суспільства, виникнення нової держави на карті світу. Довгий і тернистий шлях подолала Україна, чекаючи на цей день.

1-й ведучий. Усупереч усьому український народ здобув вистраждану, омріяну свободу. Закріплена вона Актом про незалежність України 24 серпня 1991 року, а згодом — 1 грудня 1991 року було проведено всенародний референдум, на якому українці сказали своє «так» незалежності. Ця подія мала велике значення, адже вона виявила споконвічне прагнення нашого народу бути господарем на своїй землі.

2-й ведучий. Парламент України — Верховна Рада — 24 серпня 1991 року урочисто проголосила Акт незалежності України. Цей історичний документ виявляє право українського народу на самовизначення, передбачене статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

Учень зачитує Акт проголошення незалежності України.

Перегляд відеоматеріалів.

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах; незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».

1-й ведучий. Україна — одна з найбільших європейських держав з площею 604 000 тис. км². Населення України становить близько 45 млн чол.

2-й ведучий

Де Дніпро наш котить хвилі,

Рве стрімкі пороги,

Там країна вся зелена,

Славний край розлогий.

1-й ведучий

Там козацтво виростало,

Славу, волю добувало.

Україно, Україно,

Славний край козачий!

2 - й ведучий. Україна — це країна парадоксів, буферна зона, країна, де найбільше любили волю і найменше знали її. Країна, яка дала світові безліч талановитих доньок і синів, які прославляли свою батьківщину за межами держави. Україна — це країна довговічної боротьби за волю, яку вона здобула 24 серпня 1991 року.

Учні виконують пісню «Наша Україна» (муз. М. Ведмедері, сл. В. Кленца).

1 - й ведучий. А зараз ми з’ясуємо, чи знаєте ви основні терміни, поняття, події нашої держави. Проведімо невелику вікторину.

·         Вікторина «Україна понад усе!»

1. Як називають Основний Закон України? (Конституція)

2. Які є державні символи України? (Гімн, герб, прапор)

3. Єдиним джерелом влади в правовій державі є... (народ).

4. Якою є Україна за формою державного правління? (Республіка)

5. Як називають законодавчий орган нашої держави? (Верховна Рада)

6. Коли Україна проголосила про свою незалежність? (24 серпня 1991 року)

7. Яка грошова одиниця України? (Гривня)

8. Хто був автором першої української конституції? (П. Орлик)

9. Як називають опитування населення з найважливіших питань державного життя? (Референдум або плебісцит)

10. Як називають основну адміністративно-територіальну одиницю України? (Область)

Підбиття підсумків вікторини.

2-й ведучий. Ви мали підготувати вірші про Україну. Послухаймо їх!

Учні читають вірші напам’ять.

·         Конкурс «Лінгвістичне конфетті»

1-й ведучий. А зараз ми проведемо невеликий конкурс.

На дошці записано слова, учні впродовж 30 с на них дивляться, а потім відтворюють їх по пам’яті.

Акт, незалежність, референдум, вибори, президент, указ, повноваження, парламент, народ, демократія, бюлетень, Конституція, спікер, правонаступництво, гімн.

Підбиття підсумків конкурсу.

1-й ведучий. Отже, 24 серпня 1991 року був ухвалений Акт проголошення незалежності України і виникла нова держава — Україна. Народ України продемонстрував світові своє прагнення свободи і державності. Україна як демократична держава стала на шлях цивілізованого розвитку, і хоча попереду на неї чекають багато випробувань, українці впевнені, що зробили правильний вибір. А день проголошення незалежності — це державне свято.

Учень

Люблю тебе, Вітчизно,

Мила Україно,

Бо щастя жити

Ти мені дала.

Для мене ти одна

І рідна, і єдина,

Я все зроблю,

Щоб ти завжди цвіла

.

Перегляд відеоматеріалів .

Учениця

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа — частинка твого я.

Красою правди у святім двобої

Понад Майданом сонця лик сія.

Є нація! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить

Співає гордо нам Державний Гімн!

Звучить Державний Гімн України.

ВІРНИЙ СИН СВОГО НАРОДУ.

Інформаційна година присвячена  150 - річчю з дня народження

Михайла Сергійовича Грушевського

Завдяки історичній пам 'яті людина стає особистістю, народ - нацією, країна - державою.
М. Грушевський.

Звучить пісня „Моя Україно" сл. Ю. Рибчинського, муз. Н. Петраш
„... треба боротися за весь

український народ, за всю

Україну, за її визволення,

незалежність, самостійність"

М. Грушевський

Вчитель.

На виконання Указу Президента України від 9 лютого 2015 року № 63/2015 «Про відзначення 150-річчя від дня народження М. Грушевського» в загальноосвітніх навчальних закладах організовуються та здійснюються просвітницькі заходи спрямовані на вивчення ролі М. Грушевського в історії українського державотворення та наук,ми сьогодні проводимо інформаційну годину присвячену  150 – річчю з дня народження

Михайла Сергійовича Грушевського .

 «ВІРНИЙ СИН СВОГО НАРОДУ.»

        У кожного народу є свої    історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків, як і не можуть зламати кайдани їх можновладців. До таких велетнів української національної культури, політичної думки і дії останніх двох століть безперечно належить Тарас Шевченко, Іван Франко та Михайло Грушевський.
       Ведучий І: Але якщо    постаті Тараса Шевченка й Івана Франка, хоч і в заідеологізованій ретуші в цілому не підлягали забороні, то Михайла Грушевського, якщо і згадували, то неодмінно з негативними ярликами. Його наукова, культурницька, педагогічна, громадська та політична діяльність неодмінно подавались у викривленому віддзеркаленні.
    Безцінні наукові праці М. Грушевського було вилучено з усіх бібліотек, а його бібліографічні раритети поховано у спецсховищах.
      У листопаді 1991 р. уже в незалежній Україні почався процесс повернення його імені українському народові, вітчизняній науці, всьому світові.
      І сьогодні Михайло Грушевський - відомий в українській історіографії, автор неперевершеної „Історії України-Руси", творець багатої наукової спадщини, знакова постать української та світової науки, культури, державності.
Ведучий1: Хто ж він такий - Михайло Сергійович Грушевський? Яким маємо сприймати його ми?

Грушевський  Михайло Сергійович (1866–1934) - видатний учений-історик, громадський і політичний діяч, письменник, ідеолог руху за незалежність України, організатор національної освіти і науки.

 Академік В.В. Вернадський писав: « М.С. Грушевський – найвидатніший український історик, людина величезної ерудиції. Грушевський сполучає в собі дві гігантські  творчі постаті, найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільший творець живої історії – великого відродження України 20 століття».

Ведучий2   Народився  Михайло Сергійович 29 вересня 1866 року, в м. Холм (тепер територія Польші), в українській родині вчителя словесності греко-уніатської гімназії.

Виріс на Кавказі. Навчався в Тифліській гімназії,  а вищу освіту здобув в Київському університеті Св. Володимира на історико-філологічному факультету. Під керівництвом професора  В. Антоновича захищає дисертацію і отримує ступінь магістра.

Згодом М. Грушевський переїздить до Львова, де працює у Львівському університеті на першій кафедрі історії, створеній на  українських землях. Він писав: « Українець – це той, хто хоче йти спільно зі своїм народом, працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю»

.Ведучий 3 Михайло Сергійович Грушевський мріяв, щоб кожний українець перейнявся переконанням у тому, що держава-громада існує для його щастя, і він повинен служити їй, віддаючи усі сили, все життя, бо немає в світі благороднішої мети, ніж служіння своїй громаді-державі.

    Він вивчав і висвітлював не життєдіяльність та царювання можновладних     князів,панів і гетьманів, наслідки їхнього правління, а суспільно-правові умови життя народу, його етнографічні й культурні особливості.  М.С. Грушевський виступає із обґрунтуванням необхідності заснування українських приватних гімназій. Особливого значення набули статті-розмірковування про необхідність заснування в Україні національних кафедр при університетах і про нагальні потреби української науки.

Тісно пов’язана з цією проблематикою книжечка «Про українську мову і українську школу» (1912 р.), у цій добірці Михайло Сергійович Грушевський палко закликає українців здобувати й відстоювати право навчання в народних школах українською мовою, агітує за поширення рідномовної видавничої продукції.

Ведучий 4. Вчений очолює кафедру Львівського університету  і починає суспільно-політичну діяльність, співпрацює з науковим товариством ім.Т.Г. Шевченка, випускає 400 наукових публікацій, серед яких виділялась робота «Історія України – Руси», що вважається метрикою українського народу.

      В 1915 році Михайла Грушевського за його діяльність було заслано до Симбірська, згодом до Казані, через певний час дозволено жити в Москві.

Ведучий5.  В 1917 році, після повалення російського царизму його заочно було обрано головою Української Центральної Ради – цю посаду  він обіймає до 29 квітня 1918 року.

Д. Дорошенко писав: « Ніхто в даний момент не підходив більше для ролі національного вождя, як Грушевський, ніхто навіть і рівнятися не міг щодо загально-признаного авторитету й тої поваги, якою оточувало його все українське громадянство».

За цей час Україна пройшла шлях від перших спроб здобути автономію до проголошення Української Народної Республіки та прийняття першої Конституції.

В якості голови Центральної Ради Грушевський вів переговори з Тимчасовим урядом Росії про надання Україні автономії. Наприкінці березня 1919 року виїхав до Австрії, створив у Відні Український соціологічний інститут. У 1924 р. М. Грушевський повернувся на батьківщину для наукової роботи. Був професором історії в Київському державному університеті, обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI-XVIII століттях. У 1929 році М. Грушевський був обраний дійсним членом АН СРСР.

       Ведучий6.Через німецький переворот у 1919 році М. Грушевський змушений емігрувати із України. За цих обставин була  і зупинена його науково-дослідницька робота через неможливість працювати в українських архівах, тому він завжди прагнув повернутися  в Україну, хоч розумів, що йому не уникнути переслідування з боку радянської влади.

Він писав: « Українець – це той, хто хоче йти спільно зі своїм народом, працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю».

Ведучий7. Лише в 1923 році, отримавши від Президії Всеукраїнського Центрального виконавчого Комітету охоронного листа, що гарантував йому безпеку, М. Грушевський повертається до активної діяльності в Україні, а згодом його обирають в 1929 році академіком Академії наук СРСР кафедри історії українського народу. Але через 2 роки зазнає переслідувань, радянська влада відправляє його до Москви, де він перебуває під постійним наглядом НКВС. Починаючи з 1930 року Грушевський піддавався репресіям і переслідуванням. Його звинуватили в «контреволюційній діяльності» та інкримінували участь в антирадянському Українському національному центрі. Також репресії охопили більшість його учнів, співробітників які працювали з ним впродовж 1920-х років. Практично всі співробітники Грушевського були репресовані.

   Ведучий8. Стан здоров'я його різко погіршується  і 25 листопада 1934 року під час лікування в санаторії м. Кисловодська, після невдало проведеної операції М.С. Грушевський помирає.

  Поховано академіка на Байковому цвинтарі, його ім'ям названо багато вулиць, проспектів, площ України.

У Києві та Львові та інших містах споруджено пам'ятники Грушевському. Портрет Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на монетах 1996 та 2006 років.

М. Грушевський вважав, що «завдяки історичній пам'яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою»

Особливої популярності постать і творчість Михайла Сергійовича Грушевського набули після проголошення незалежності України в 1991 р. Він став символом боротьби за національну незалежність, його цитують, перевидають, за його підручниками навчаються в школах.

Ведучий І: Метою всього життя Михайла Грушевського, для досягнення якої  він  поклав  всі  свої сили, було доведення законного права українського народу на власну історію, культуру і відведення йому належного місця у всесвітньо-історичному процесі. І це 
завдання ним буловиконано. Тому Україна сьогодні гідно поціновує  його внесок. Важко оцінити  однозначно, ким він був більше – ученим чи політичним діячем. М. Грушевський писав так: «Я сам прийшов у політику через історію і цей шлях вважаю нормальним». «Батько нації», як його звали  сучасники, - М. Грушевський завжди був і назавжди залишиться символом соборності, злагоди та всеукраїнського єднання.

Звучить пісня „Молитва за Україну"
Перегляд   відеоматеріалів « Обличчя української історії».

ĉ

Правила техніки безпеки
Методичні рекомендації з ЦЗ