Нормативно-правова база

1. Національна стратегія розвитку освіти України на 2012-2021 рр. (читати)

2. Галузева концепція розвитку неперервної педагогічної освіти освіти. (читати)

3. Державний стандарт освіти (читати)

4. Типове положення про атестацію педагогічних працівників (читати)

5. Закон про освіту (читати)

Кабінет історії та суспільствознавчих дисциплін в школі

Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів

---

Документація кабінету історії та правознавства

І. Загальна документація
1.    Закон України Про освіту
2.    Закон України Про загальну середню освіту
3.    Державний стандарт початкової освіти - від 20 квітня 2011 р. № 462
4.    Державний стандарт початкової освіти - від 16 листопада 2000
5.    Державний стандарт базової і повної середньої освіти - від 23 листопада 2011 р. № 1392
6.    Державний стандарт базової і повної середньої освіти - від 14 січня 2004
7.    Національна доктрина розвитку освіти
8.    Конвенція про права дитини
9.    Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України
10.    Загальні правила поведінки учнів під час навчально-виховного процесу у ЗНЗ України

ІІ. Документація кабінету
1.    Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів
2.  Інструктивно-методичні матеріали - Підготовка ЗНЗ до нового навчального року з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності
3.    Типові переліки навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення до кабінету історії та правознавства для загальноосвітніх навчальних закладів
4.    Протоколи та акти вимірювань електробезпеки та перевірки заземлення кабінету історії та правознавства
5.    Акт введення в експлуатацію кабінету історії та правознавства
6.    Акт-дозвіл на проведення занять у кабінеті історії та правознавства у поточному році
7.    Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей
8.    Інвентарна книга кабінету історії та правознавства
9.    Матеріальна книга кабінету історії та правознавства
10.    Книга обліку стану навчально-методичного забезпечення кабінету історії та правознавства
11.    Паспорт забезпеченості кабінету історії та правознавства
12.    Паспорт кабінету-Рекомендована форма-Лист МОНУ № 19-305 від 26.04.2013
13.    Графік роботи кабінету історії та правознавства
14.    План роботи кабінету історії та правознавства на поточний рік
15.    Перспективний план розвитку кабінету історії та правознавства на 3 роки
16.    Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу
17.   Список учнів які знаходяться на диспансерному обліку, підготовлений медичним працівником школи
18.    Копія наказу по школі про призначення завідуючого кабінетом історії та правознавства
19.    Щодо обовязкової ділової документації

ІІІ. Санітарно-гігієнічні вимоги
1.    Санітарно-гігієнічні вимоги Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-3-97
2.    Державні санітарні правила і норми влаштування ЗНЗ-ДСанПіН 5.5.2.008-01
3.    Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів - ДНАОП 0.00-1.21-98
4.    Правила користування електричною енергією
5.    Гігієнічні вимоги до шкільних меблів

ІV. Техніка безпеки та охорона праці
1.    Положення про службу охорони праці - НПАОП 0.00-4.35-04
2.    Положення про навчання з питань охорони праці - НПАОП 0.00-4.12-05
3.   Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах
4.    Положення про порядок розслідування нещасних випадків у кабінеті (від 07.10.2013)
5.    Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України
6.    Типове положення про спеціальне навчання з питань пожежної безпеки
7.    Положення про розробку інструкцій з охорони праці-ДНАОП 0.00-4.15-98
8.    Посадова інструкція вчителя
9.    Посадова інструкція завідуючого кабінетом історії та правознавства
10.    Посадова інструкція лаборанта
11.    Посадова інструкція-керівник гуртка
12.    Інструкція з охорони праці на робочому місці для вчителя
13.  Інструкція з охорони праці під час проведення навчальних занять у кабінеті історії та правознавства
14.   Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів
15.    Інструкція з охорони праці при проведенні екскурсії з історії та правознавства
16.  Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України
17.    Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу з ОБЖ для учнів
18.  Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці у кабінеті історії та правознавства
19.    Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці у кабінеті історії та правознавства
20.    Інструкція з пожежної безпеки в кабінеті історії та правознавства
21.    Журнал реєстрації протипожежного інструктажу у кабінеті історії та правознавства
22.    Інструкція користування вогнегасником
23.    Інструкція з електробезпеки у кабінеті історії та правознавства
24.    Інструкції з ПМД при ураженні електрострумом у кабінеті історії та правознавства
25.  Інструкція надання першої медичної допомоги при одержанні травм у кабінеті історії та правознавства
26.    Вміст аптечки першої допомоги у кабінеті історії та правознавства
27.    Граничні норми піднімання і переміщення важких речей неповнолітніми
28.  Положення про адміністративно-громадський контроль з охорони праці у навчальному закладі
29.  Журнал обліку проведення адміністративно-громадського контролю у кабінеті історії та правознавства
30.    Типові норми належності вогнегасників у кабінетах
31.    Посвідчення про перевірку знань з охорони праці

V. Навчально-методичне забезпечення кабінету
1.    Методичні рекомендації щодо вивчення історії та правознавства на навчальний рік
2.    Про навчальні плани ЗНЗ та структуру навчального року
3.    Навчальний календар на навчальний рік
4.    Перелік підручників та посібників з історії та правознавства на навчальний рік
5.    Програми з історії та правознавства, філософії
6.    Підручники та посібники з історії, правознавства, філософії (покликання на скачування)
7.    Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень
8.    Критерії оцінювання навчальних досягнень з історії та правознавства
9.    Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади
10.  Оформлення кабінету
       а) Державна символіка
       б) Портрети видатних історичних діячів (6 шт.)
       в) техніка безпеки на стенді:
           - надання медичної допомоги
           - порядок дій під час пожежі
           - розташування вогнегасника та аптечки
           - служби екстреного виклику
       г) знаки безпеки (134 шт.)
       ґ) табличка на дверях кабінету
11.   Типове положення про атестацію педагогічних працівників:
        - лист МОН;
        - положення про атестацію;
        - методичні рекомендації щодо атестації;
        - шаблони документів для атестації вчителя.
12.    Про обсяг і характер домашніх завдань учнів
13.    Інструкція з ведення класного журналу
14.    Положення про наукові профільні школи
15.    Здійснення вчителем навчально-дослідницької роботи
16.    Про проведення заходів щодо протидії тероризму
17.    Про особливу відповідальність педагогічних та науково-педагогічних працівників
18.    Про перегляд підходів з організації діяльності музеїв історичного профілю

VI. Оплата праці
1.    Інструкція про порядок нарахування заробітної плати
2.    Оплата заміни
3.    Інструкція про розподіл учнів на групи для занять (для профільних класів)
4.    Оплата праці за викладання кількох навчальних предметів
5.    Визначення розміру надбавки за престижність (до 20%) - нормативні положення та коментар фахівців профспілки України
6.   Трудові та інші права у сфері освіти
7.   Додаткові матеріали щодо захисту прав вчителів

VII. Позаштатні ситуації
1.    Порядок дій при виникненні пожежі
2.    План евакуації у випадку аварійних ситуацій
3.    Схема евакуації з кабінету
4.    Порядок надання першої медичної допомоги при одержанні травм

Методичні рекомендації 2016-2017 н.р.

Перелік навчальних програм, підручників та посібників на 2016-2017 н.р.з історії та правознавства

Про перегляд підходів з організації діяльності музеїв історичного профілю

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

м. Київ

№ 1258 від 03.09.2013

Про зовнішнє незалежне оцінювання
навчальних досягнень осіб, які
виявили бажання вступати до вищих  
навчальних закладів України в 2014 році

Відповідно до Указу Президента України від 25 червня 2013 року № 344 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 «Деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти»

НАКАЗУЮ:

1. Провести в 2014 році зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України, з української мови і літератури, історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії, російської мови, світової літератури, однієї з іноземних мов (за вибором): англійської, німецької, французької, іспанської.

2. Надати право кожному зареєстрованому учаснику зовнішнього незалежного оцінювання на складання тестів не більше як із чотирьох навчальних предметів, зазначених у пункті 1 цього наказу.

3. Установити, що в 2014 році результати зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти зараховуються як вступні випробування до вищих навчальних закладів для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та ветеринарного спрямувань).

4. Українському центру оцінювання якості освіти (Зайцева І. П):

1. забезпечити розроблення та укладення тестів з української мови і літератури, історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії, світової літератури, російської, англійської, німецької, французької, іспанської мов;
2. здійснити переклад тестів з історії України, всесвітньої історії, математики, біології, географії, фізики, хімії кримськотатарською, молдовською, польською, російською, румунською, угорською мовами; світової літератури - російською мовою;
3. провести роз'яснювальну роботу серед громадськості щодо порядку проведення в 2014 році зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України;
4. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Департаменту вищої освіти (Коровайченко Ю. М.) до 1 жовтня 2013 року розробити та подати на затвердження проект Умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2014 році.

6. Департаменту економіки та фінансування (Даниленко С. В.) під час формування пропозицій щодо фінансування в 2014 році бюджетної програми 2201470 «Здійснення зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти Українським центром оцінювання якості освіти та його регіональними підрозділами» передбачити в повному обсязі видатки на проведення
зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

8. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Методичні матеріали

щодо вшанування 70-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України

І. Термінологічні зауваги

ІІ. Ключові повідомлення коммеморативних заходів

ІІІ. Історична довідка

ІV. Історичні міфи, пов’язані з вигнанням нацистських окупантів із України

V. Пропозиції щодо  заходів 28 жовтня 2014 року

І. Термінологічні зауваги

1. Український інститут національної пам’яті пропонує використовувати термін «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників».

Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а у 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, тільки опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу.

СРСР ставив за мету не визволення Українського народу, а повернення його до складу радянської імперії. Волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року,  визволення України відбулося тільки з розпадом Радянського Союзу.

2. Попри певну історичність використання сполучення «фашистські загарбники», зокрема у радянській пресі тих часів, науково більш коректним є використання терміну «нацистські окупанти».

3. Також рекомендуємо відмовитися від використання сталінського пропагандистського терміну «Велика Вітчизняна війна», замінивши його історично коректним – «Друга світова війна». Український вимір тих подій не обмежується хронологічними рамками воєнного конфлікту між СРСР і Третім Рейхом – 1941-1945, а має розглядатися в контексті подій усієї Другої світової війни 1939 – 1945 років.  Війна із нацизмом для українців розпочалася 1 вересня 1939 року, у той час коли Третій рейх та СРСР співпрацювали як союзники.  

ІІ. Ключові повідомлення коммеморативних заходів

1.      Боротьба за свободу проти іноземного агресора є святим обов'язком кожного представника народу, над яким нависла загроза поневолення.                       

2.      Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти поневолювачів.

3.      Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й в лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх.

4.      Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.

5.      На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Сукупні людські втрати України склали значно більше, ніж втратили у цій війні Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Канада та Франція.

6.      Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.

7.      Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності.

8.      Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.

ІІІ. Історична довідка

Друга Світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами Люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером та Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.

17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР.

22 червня 1941 р. розпочалася війна між вчорашніми союзниками – ІІІ Рейхом та СРСР, в результаті чого до кінця року більша частина України була окупована німецькими військами.

У грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба в навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела в Криму та під Харковом до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги. У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.

У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.

Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання нацистських окупантів з України.

28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада – лише тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.

У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (разом понад 3 млн. солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тис. вояків) та бійці на усіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.

Але подіями жовтня-листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.

Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим і радянські війська з вини його командування:

1.      На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення – яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним, що можна розглядати як свідому спробу знищення українського населення.

2.      Українські армійські частини Радянської армії у 1943-44 рр. використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.

3.      В очищеному від німців Криму у 1944 році радянською владою будо здійснено низку депортацій, зокрема повністю виселено до Середньої Азії кримських татар (180 тис.).

4.      Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано  понад 200 тис. осіб.

5.      Внаслідок організованого голоду у 1946-47 рр. в Україні загинуло до 1 млн. осіб.

Кількість військових і цивільних жертв війни оцінюється істориками у 8 – 10 млн. українців. 700 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. підприємств були пошкоджені або знищені внаслідок боїв і каральних дій окупантів.

ІV. Історичні міфи, пов’язані з вигнанням нацистських окупантів із України

Міфи	Спростування
28 жовтня 1944 року було днем остаточного вигнання нацистських окупантів з України	Німецькі війська остаточно залишили територію України наприкінці листопада 1944 року. Для відзначення цього факту день 28 жовтня було обрано не зовсім коректно. У СРСР склалася традиція відзначати цю подію 8 жовтня, оскільки саме цього дня в 1944 році радянські війська вибили німців з території Радянської України в її тодішніх кордонах. Влітку 1945 року, згідно міждержавного договору, Чехословаччина передала Радянському Союзу Закарпаття, яке увійшло до складу УРСР. Зважаючи на це, згодом вирішили перенести день пам’ятних урочистостей на дату, коли німецькі війська залишили останні населені пункти сучасної  Закарпатської області. Але 28 жовтня 1944 року радянські війська лише розпочали бої за місто Чоп. Остаточно вибили противника із Закарпаття лише 25-26 листопада того ж року.
Вигнання німецьких окупантів було визволенням України	Визволення означає – принесення волі, але в 1944 році цього не трапилося. Визволення України відбулося тільки 24 серпня 1991 року з розвалом Радянського Союзу. Радянський Союз до 1941 року був тоталітарною державою, нею він залишився і після 1944 року. Партійна диктатура і політичні репресії не зникли. Під час війни радянське керівництво намагалося заохотити народ України до боротьби, апелюючи до патріотичних почуттів та обіцяючи демократизацію політичного режиму після перемоги.
	Зокрема, українській інтелігенції та митцям дозволено звертатися до тем, які до тих пір таврували як «буржуазний націоналізм»; чотири армійські фронти названі «українськими»; запроваджено орден Богдана Хмельницького; засновано республіканські міністерства оборони та закордонних справ. Та вже одразу по завершенню війни багато із зазначених починань були згорнуті, засуджені, або нереалізовані. Включення УРСР напряму до складу ООН слугувало політичним цілям СРСР і про жодну суверенну позицію України на міжнародній арені не йшлося. Не вважаючи вигнання німецьких окупантів визволенням, українське націоналістичне підпілля продовжило боротьбу за незалежність України. Після повернення радянської влади на територію України, сталінське керівництво кардинально збільшило масштаби каральних депортацій великих груп населення до віддалених регіонів СРСР. Депортацій зазнало польське населення Західної України, а також родини осіб, яких підозрювали у допомозі українському підпіллю та УПА. З Криму повністю депортований кримськотатарський народ, а також місцеві греки, болгари, вірмени. Різних правових обмежень і переслідувань зазнали особи, що перебували на окупованій території, остарбайтери, полонені червоноармійці.
Росія могла перемогти німецьких окупантів і без України	Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників важко переоцінити. Жителі УРСР взяли активну участь у протидії гітлерівській агресії. За весь час війни між СРСР та Третім Рейхом 1941-1945 років жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів або 23% особового складу Збройних сил СРСР, що більше, ніж військо Великої Британії, яка мобілізувала близька 6 мільйонів своїх громадян. Українці воювали у складі радянських збройних сил і партизанських загонів, були відзначені багатьма високими нагородами. Вихідці з України були представлені серед командного складу збройних сил СРСР. За оцінками Інституту історії НАНУ, прямі людські втрати України становили від 8 до 10 мільйонів осіб, що більше ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Польщі та Канади (близько 7,4 мільйонів). Для потреб фронту працювала потужна промисловість УРСР, значна частина якої евакуйована в тил – до Росії та Середньої Азії. Україна була серед республік СРСР, які перші прийняли на себе
	удар гітлерівських військ. Бої на території України розтягнулися із заходу на схід більше, ніж на тисячу кілометрів і тривали понад рік. Це дозволило зосередити військові та промислові ресурси у внутрішніх регіонах СРСР, підготуватися до контрнаступу взимку 1942 року. У будь-якому разі історія не знає умовного способу, а спроби моделювання дій РСЧА без українських людських і промислових ресурсів радше ставлять під сумнів твердження В. Путіна про перемогу «і без України». Загалом до антигітлерівської коаліції входило 58 держав і суверенних територій, внесок більшості з них був значно менш вагомим, ніж українського народу.
Всі заслуги у вигнанні німецьких окупантів належать радянським збройним силам і партизанам.	Перемога над нацистськими окупантами – спільне досягнення антигітлерівської коаліції та визвольних рухів. Друга світова війна – глобальний конфлікт, і всі її учасники були тісно пов’язані між собою. Можна говорити про різний внесок держав у перемогу, однак невірно приписувати усі заслуги одній країні. Радянський Союз користувався військово-технічною та іншою підтримкою своїх союзників по антигітлерівській коаліції. За програмою ленд-лізу, СРСР отримав значні обсяги військової техніки, озброєння, продовольства та інших матеріалів, необхідних для підтримки економіки і ведення бойових дій. Німеччина не могла зосередити всі наявні сили проти радянських військ, оскільки була змушена одночасно воювати з союзниками на інших фронтах, в тилу, на морі та в повітрі. Не варто забувати, що опір гітлерівцям чинили українці різних політичних спрямувань. Свій внесок у боротьбу з німецькими окупантами зробив також український національно-визвольний рух. Українські націоналісти, згуртовані в лавах підпілля, УПА та інших повстанських формувань, вступали у бої, протидіяли репресивній та грабіжницькій політиці окупаційної адміністрації, проводили антигітлерівську пропаганду.

V. Пропозиції щодо заходів 28 жовтня 2014 року

Український інститут національної пам’яті в умовах неоголошеної війни пропонує обмежитися мінімальними коммеморативними заходами, а також звертається з пропозицією:

1. Ініціювати акцію пам’яті «Ті, хто боролися за Свободу» основна мета якої – показати багатогранність українського виміру боротьби із нацизмом через історію однієї людини. Акція покликана популяризувати історії різних людей: кримськотатарського льотчика, Героя СРСР Амет-Хана Султана, українського героя французького Спротиву Василя Порика, генерала УПА Василя Кука, Героя СРСР Олексія Береста, який встановив радянський прапор на Рейхстагу, Героя України Євгена Березняка, який увійшов у популярну культуру під псевдо «Майор Вихрь» і долучився до порятунку від тотального знищення Кракова, українського солдата польської армії Андерса Михайла Паньковця, який першим увірвався до німецького бункеру на горі Монте-Кассіно, звичайного дрогобицького хлопчика Мандика Хасмана, який долучився до Української повстанської армії, або генерала Кузьми Дерев’янка, що в буквальному сенсі поставив крапку у Другій світовій війні, підписуючи Акт про капітуляцію Японії на борту лінкора «Міссурі» у вересні 1945 року – та багато інших, хто боровся з нацизмом по всьому світу, але без чиєї боротьби не було б можливе вигнання нацизму з України. Проведення акції передбачає кілька хвиль, заключна хвиля цієї акції пам’яті має бути приурочена до днів Пам’яті та примирення 8-9 травня 2015 року та 70-ї річниці завершення війни у Європі.

2. Переглянути вітчизняні художні і документальні фільми, що відображають український вимір Другої світової війни, наприклад:

1. «Хайтарма», 2013 рік, авт. – Ахтем Сейтаблаєв, «АTR»

2. «Чорна піхота», 2010 рік, авт. – Іван Кравчишин, «07 Продакшн», «Інтер»

3. «1377 спалених заживо», 2009 рік, авт – Іван Кравчишин, «07 Продакшн», «Інтер»

4. «Київ. Місто, що зрадили», 2008 рік, авт. – Андрій Цаплієнко,  «07 Продакшн», «Інтер»

5. «Рівень секретності «18», 2011 рік, 4 серії, авт. – Ілларіон Павлюк, «1+1»

6. «Війна без переможців», 2003 рік, 5 серій, авт. – Ігор Чижов, «Інтер»

7. «Корюківка. Злочин проти людяності», 2013 рік, авт. – Сніжана Потапчук, НТКУ

Критерії оцінювання з історії

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ІСТОРІЇ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:

·         рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

·         рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв'язків між подіями;

·         рівень оволодіння практичними вміннями й навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення учня до історичної події, явища, діяча.

Усі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1	Учень (учениця) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об'єкти
	2	Учень (учениця) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об'єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так-ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії
	3	Учень (учениця) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; упізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту
ІІ. Середній	4	Учень (учениця) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані в тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об'єкт
	5	Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій
	6	Учень (учениця) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, установлювати послідовність подій; користуватись за допомогою вчителя наочними та текстовими джерелами історичної інформації
ІІІ. Достатній	7	Учень (учениця) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ і процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань
	8	Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об'єктів, використовуючи легенду карти
	9	Учень (учениця) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти та формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв'язки; синхронізує події в межах курсу, аналізує зміст історичної карти
ІV. Високий	10	Учень (учениця) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє й систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії
	11	Учень (учениця) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії
	12	Учень (учениця) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її

Нормативно - правова база 

1. Національна стратегія розвитку освіти України на 2012 - 2021 рр. (читати)
2. Державний стандарт освіти (читати)
3. Закон України "Про освіту" (читати)__________________________________


____

Щодо протидії пропаганді сепаратизму та антиукраїнській ідеології в системі освіти

Лист МОН № 1/9-302 від 24.06.15 року

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
• Підписатись на новини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-302 від 24 червня 2015 року

Управлінням (департаментам) освіти і науки
обласних, Київської міської державних адміністрацій

Інститутам післядипломної педагогічної освіти

Педагогічним колективам навчальних закладів

Щодо протидії пропаганді сепаратизму та
антиукраїнській ідеології в системі освіти

Сучасні реалії, пов'язані з військово-політичною та інформаційною агресією проти України, спонукали і прискорили розроблення нових підходів до виховання засобами освіти в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції. Ці підходи знайшли втілення у Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641 (http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministgy/normative/4068-).

Paзoм з тим, звернення, що надходять до Міністерства від громадян, громадських активістів, інформація у ЗМІ та у соціальних мережах свідчать, що дотепер на освіту в цілому, учнів, студентів, їхніх батьків, педагогічні колективи намагаються впливати різного роду "русскомировські" структури, серед яких називають "Русский мир", "Русское единство", "Одна Родина", Русскоязычная Украина", "Русская школа" з однойменним журналом, що видається й поширюється у навчальних закладах України цією організацією, та інші.

Під виглядом різноманітних громадських акцій та засобами видань на кшталт журналу "Русская школа" така пропаганда передусім насаджується дітям, протидіючи виховуванню в молодому поколінні високих морально-етичних цінностей та поваги до Української держави.

У час боротьби України з російською агресією - у тому числі інформаційною - співпраця навчальних закладів, українських педагогів з організаціями та окремими особами, які пропагують ворожу інтересам України ідеологію, розпалюють сепаратизм, сприяють агресору й окупанту, є неприпустимою із точки зору захисту національних інтересів, а також із точки зору місії педагога, міркувань моралі.

Міністерство освіти і науки доручає уникати співпраці з організаціями і структурами із сумнівною репутацією, тим більше - з відверто чи замасковано антиукраїнськими, зокрема щодо проведення спільних з ними заходів, поширення літератури та інших матеріалів, що пропонуються ними.

Зі свого боку, Міністерство освіти і науки України звернулося до відповідних органів щодо вчинення певних дій стосовно організацій, які намагаються впливати на сферу освіти нашої країни в інтересах іноземної держави, що окупувала частину суверенної території України й дотепер продовжує розв’язану нею експансію.

Заступник Міністра       Павло Полянський

Facebook124

Twitter

Вконтакте1

Google+