Методичні рекомендації 2017-2018 н.р. з предметів суспільно-гуманіторного циклу
Перелік навчальних програм на 2017-2018 н.р.з історії та правознавства
Про перегляд підходів з організації діяльності музеїв історичного профілю
Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії
Реформа загальної середньої освіти: Нова українська школа (презентація Л. Гриневич) http://mon.gov.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%202017/04/03/newschool-presentation-new-30-03-2017-(2).pdf
Щодо заходів до 100-ліття від початку Української революції 1917 - 1921 роківhttps://osvita.ua/legislation/other/55089/
http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/metodichni-rekomendatsii-do-100-richchya-ukrainskoi-revolyutsii-1917-1921-rokiv
http://www.memory.gov.ua/page/ukrainska-revolyutsiya-1917-21
Про План заходів на 2017-2018 роки у зв’язку із 85-ми роковинами Голодомору https://www.historyua.com/2017/08/18/uryad-zatverdyv-plan-zahodiv-na-2017-2018-roky-u-zv-yazku-iz-85-my-rokovynamy-golodomoru-1932-1933-rokiv-v-ukrayini/
Про План заходів із вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні до 2020 року https://www.historyua.com/2017/08/25/uryad-zatverdyv-plan-zahodiv-iz-vshanuvannya-podvygu-uchasnykiv-revolyutsiyi-gidnosti-ta-uvichnennya-pam-yati-geroyiv-nebesnoyi-sotni-do-2020-roku/
До 100-річчя Української революції
1917-1921 рр.
відіграють важливу роль в історії України - це роки Української революції.
12 міфів про Українську революцію
https://drive.google.com/file/d/0B10zoVbAJf27U25RUFk0M0REUUk/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/0B10zoVbAJf27U25RUFk0M0REUUk/view?usp=sharing
9.Творчий звіт вчителя історії Крячун Т. І. за результатами атестації. 2о15- 2016 н. р.
Тиждень історії присвячений дню Соборності України
22- 26 січня 2018р.
1Історична гра " Лабіринтами минулого."6 клас
2.Заочна екскурсія " Сім чудес Дніпропетровщини." 8 клас
3.Літературно- історична конференція " Обличчя української історії."9 клас
4.Історичний брейн- ринг " Рідний край , де ми живемо , Україною звемо."9 клас.
5Інформаційна година " Вірний син свого народу.м. С.Грушевський. "10 клас
6 .Виховна година " Крути- наша історія , наша слава." до Дня пам’яті героїв Крут. 10 клас
Інформаційна година " День Соборності України. " 10 клас
Урок - конференція " В. Симоненко поет , дисидент" 11 клас
11.Використання блогу як медіо- освітньої технології в процесі навчання історії.
22- 26 січня 2018р.
1Історична гра " Лабіринтами минулого."6 клас
2.Заочна екскурсія " Сім чудес Дніпропетровщини." 8 клас
3.Літературно- історична конференція " Обличчя української історії."9 клас
4.Історичний брейн- ринг " Рідний край , де ми живемо , Україною звемо."9 клас.
5Інформаційна година " Вірний син свого народу.м. С.Грушевський. "10 клас
6 .Виховна година " Крути- наша історія , наша слава." до Дня пам’яті героїв Крут. 10 клас
Інформаційна година " День Соборності України. " 10 клас
Урок - конференція " В. Симоненко поет , дисидент" 11 клас
11.Використання блогу як медіо- освітньої технології в процесі навчання історії.
Самоосвіта – одна із умов
професійного росту
вчителя
.
Навіщо педагогу ВЧИТИСЯ?
Вдосконалюватися, на мою думку, потрібно
все життя. Ми, педагоги-практики, найчастіше орієнтуємося на свій досвід. І
тому для нас величезний інтерес представляє наука.
І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе.
Педагог-професіонал завжди шукає
найоптимальніші шляхи для підвищення якості навчання та розвитку інтересу до
предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою
особистістю. Адже саме Учитель має великий вплив на формування світогляду
Людини, яку він навчає.
Сучасний вчитель – це професіонал, він
має бути і артистом , і художником, і письменником, і співаком, але при всьому
цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати
вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися з дітьми, вчитися
готуватися до уроку. Вчитися, вчитися, вчитися… Педагогічна діяльність подібна
до мозаїки - образ складається з шматочків, кожен з яких необхідно підібрати по
кольору, формі, розміру. Праця кропітка, трудомістка: не завжди частинки
співпадають. Іноді доводиться все перекладати по - новому.
У Святому Письмі сказано, що всякий, хто
вчить, ПОВИНЕН у першу чергу вчити самого себе! Тому самоосвіта - це чергова
сходинка нашого педагогічного Олімпу.
Вдосконалення якості навчання та
виховання в сучасній школі безпосередньо залежить від рівня підготовки
педагога. Суспільство завжди висувало і буде пред'являти до вчителя найвищі
вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше. Учитель повинен знати
не тільки свій предмет і володіти методикою його викладання, а й бути обізнаним
з іншими науками, різними сферами суспільного життя, орієнтуватися в сучасній
політиці та економіці. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що перед
ним кожен рік змінюються тимчасові етапи, поглиблюються і навіть змінюються
уявлення про навколишній світ.
Що таке професійне становлення педагога?
Як довго проходить цей процес? Результатом професійного становлення будь-якого
суб'єкта діяльності є його професійна майстерність. Ні для кого не секрет, що
протягом життя людині доводиться змінювати поле діяльності, не завжди вибір,
зроблений після закінчення школи, буває усвідомленим. Але, так чи інакше, будь-яка
робота вимагає розвитку певних навичок.
Самоосвіта вчителя є необхідною умовою
професійної діяльності педагога. Тому професійне зростання також можна назвати
і пошуком свого шляху, набуттям власного голосу. Для мене план
професійно-особистісного розвитку направлений на отримання таких знань, які б
сприяли розширенню освіченості у своєму предметі, підвищенню ефективності
навчання предмету, сприяли б виробленню нових педагогічних прийомів і методик,
розвитку творчого потенціалу у професійній діяльності. Створюючи модель
програми професійно-особистісного саморозвитку, я виходила з того, що сьогодні
суспільству потрібні ініціативні й самостійні фахівці, здатні постійно
вдосконалювати свою особистість і діяльність. Займаючись самоосвітою згідно
особистого плану саморозвитку, мною досягнуто певних результатів у роботі, які
показують, що у моїх учнів формується нова система знань, умінь і навичок,
розвивається самостійність, виникає інтерес до фізики, природознавства, а це
все сприяє підвищенню ефективності навчання учнів.
Мотиви, які
спонукають мене до самоосвіти
Бажання творчості. Вчитель -
професія творча. Творча людина не зможе з року в рік працювати за одним і тим
же поурочним планом або сценарієм. Робота повинна бути цікавою і приносити
задоволення.
Зміни, що відбуваються в житті
суспільства. Ці зміни в першу чергу торкаються учнів,
формують їхній світогляд, і не хотілося б, щоб мій образ формувався у них як
образ «несучасної людини».
Конкуренція. Можливість бути
потрібною на роботі. Не секрет, що багато батьків, приводячи дитину до школи,
просяться в клас до конкретного вчителя, предметника або класного керівника.
Громадська думка. Мені не байдуже,
вважають мене «хорошим» або «поганим». Поганим вчителем бути прикро.
Матеріальне стимулювання. Без постійного
засвоєння нових знань не домогтися підвищення категорії, збільшення
навантаження у школі.
Інтерес. Вчитися просто
цікаво. Як людина, яка щодня вчить, не буде постійно вчитися? Чи вправі вона
тоді викладати?
Основні напрями
професійно-особистісного саморозвитку:
1. Розширення кругозору зі своїх
предметів, культури людства:
- ознайомлення з принципами сучасної
державної освітньої політики;
- оволодіння елементами інформаційної
культури;
- досягнення високого
загальнокультурного рівня; забезпечення якісної психолого-педагогічної
підтримки освітнього процесу;
- здатність до вироблення
індивідуального стилю педагогічної поведінки.
2.Задоволення специфічної потреби у
практико-орієнтованих знаннях.
3.Забезпечення розвиваючого ефекту
набутих знань, вирішення реальних практичних ситуацій, які виникають у процесі
педагогічної діяльності.
Можна сказати, що зміст програми
направлений на вирішення реальних проблем, з якими я стикаюся в процесі своєї
професійної діяльності.
Види діяльності в процесі самоосвіти, які
сприяють моєму професійному зростанню як вчителя:
- систематичний перегляд певних
телепередач;
- читання методичної, педагогічної та
предметної літератури;
- огляд в Інтернеті інформації з
методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій;
- розв’язування олімпіадних завдань,
тестів, питань ЗНО, кросвордів та інших завдань підвищеної складності або
нестандартної форми;
- відвідування семінарів, тренінгів,
конференцій, уроків колег;
- дискусії, наради, обмін досвідом з
колегами;
- систематичне проходження курсів
підвищення кваліфікації;
- організація гурткової та позакласної
діяльності з предмету;
- вивчення інформаційно-комп'ютерних
технологій;
- відвідування предметних виставок та
тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів;
- спілкування з колегами в школі,
районі, області та в Інтернеті;
- ведення здорового способу життя,
фізичними вправами.
Результативність
самоосвіти:
- Збільшення кількості учнів, які
обирають мої предмети на ДПА та ЗНО.
- Збільшення кількості учнів - учасників
та призерів предметних олімпіад, турнірів та різноманітних конкурсів»,
«Колосок», «Космічні».
- Мої учні готують комп'ютерні
презентації з фізики та природознавства.
- Розробка сценаріїв для виступу учнів.
.
На власному досвіді я переконалася в
тому, що сьогодні можна вчитися із задоволенням. Вчитися можна різними шляхами,
і кожен вибирає собі найбільш прийнятний, але хочеться нагадати слова
німецького філософа Дістервега: «Ти лише до тих пір здатний сприяти освіті
інших, поки продовжуєш працювати над власною освітою ...».
ІКТ компетентність сучасного вчителя історії.
Інтернет став частиною нашого життя, як раніше телебачення, телефон. Сучасна людина не уявляє себе без інтернету. Адже всесвітня мережа містить величезну кількість текстової і візуальної інформації, яка потрібна для навчання, роботи, просування своїх товарів та послуг. Та одночасно- потужний комунікатор: обмін думками, спілкування.
Сучасний вчитель уже і не уявляє свою роботу без використання комп’ютерної техніки, мережі Інтернет. І держава на нинішньому етапі ставить до нього відповідні вимоги, а саме володіти інформаційно-комунікаційнимитехнологіями.
Відповідно до «Типового положення про атестацію педагогічних працівників» (Наказ МОН від 06.10.2010 N 930), однією з необхідних умов для присвоєння педагогічним працівникам усіх кваліфікаційний категорій є використання ними інформаційно-комунікаційних технологій та цифрових освітніх ресурсів у навчально-виховному процесі.
Розроблені і методичні рекомендації щодо навчання вчителів основам інформаційно-комунікаційних технологій( 24.06.2011 № 1/9-493 «Щодо організації навчання вчителів з використання інформаційно-комунікаційних технологій»).
Відповідно до цих Методичних рекомендацій кожен вчитель загальноосвітнього навчального закладу повинен вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. А саме:
- Створювати: текстові документи; таблиці; малюнки; діаграми; презентації.
- Використовувати: Інтернет-технології; локальні мережі; бази даних.
- Здійснювати: анкетування; діагностування; тестування; пошук необхідної інформації в мережі Інтернет.
- Розробляти власні електронні продукти (розробки уроків, демонстраційний матеріал)
- Поєднувати готові електронні продукти (електронні підручники, енциклопедії, навчальні програми, демонстраційні програми т. п.) у своїй професійній діяльності.
1. Сутність поняття ІКТ-компетентності педагога. З позицій компетентнісного підходу суттю освіти стає розвиток здібності до самостійного рішення проблем в різних сферах і видах діяльності на основі використання соціального досвіду, елементом якого стає і власний досвід навчених.
Виділення ІКТ-компетентності як окремої складової професійної компетентності педагога обумовлено активним використання ІКТ у всіх сферах людської діяльності, в тому числі і в освіті.
В науковій літературі поняття ІКТ-компетентності має різноманітне трактування.
Характеристика особи, що включає мотивацію до засвоєння відповідних знань, здібність до вирішення задач в навчальній і професійній діяльності за допомогою комп'ютерної техніки і володіння прийомами комп'ютерного мислення (П.В. Беспалов)
Здатність індивіда вирішувати навчальні, життєві, професійні задачі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. (О.М. Шилова та М.Б. Лєбєдєва)
Мотивація, потреба й інтерес до отримання знань, умінь і навичок у галузі технічних, програмних засобів й інформації (Н.В. Насирова )
Здатність вчителя використовувати інформаційні і комунікаційні технології для здійснення інформаційної діяльності (пошуку інформації, її визначення і організації, управління і аналізу, а також її створення і розповсюдження) в своїй професійній сфері.
ІКТ-компетентність заслуговує на особливу увагу тому, що саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності.
Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога. Важливість формування ІКТ грамотності населення, створення неперервної системи підвищення кваліфікації в галузі ІКТ чітко відображена в Міжнародній програмі ЮНЕСКО «Інформація для всіх», оскільки саме від вчителів залежить розвиток інформаційної культури молоді.
Блог як засіб освітньої діяльності.
Блог – від англійського web log (blog) –мережний журнал або онлайн-щоденник. Це невеликий сайт (до десяти сторінок), який створюється довільним користувачем, головний зміст якого короткі записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються і змінюються під власні потреби. Авторів блогів називають блогерами. Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу. Вважають, що перший блог створив Тім Бернс-Лі, де він, починаючи з 1992 року, публікував новини.
Велика популярність блогів обумовлена декількома обставинами.
По-перше, публікувати інформацію в Інтернеті за допомогою блогів досить легко, адже використання блогів не вимагає від користувача спеціальних знань, що дозволяє здійснювати оперативну публікацію будь-якої інформації (текст, графіка, аудіо-і відео файли, анімація тощо
• По-друге, моментальна доступність до опублікованої інформації в Інтернеті, де блоги періодично скануються потужними пошуковими машинами, такими як Google,Yahoo!
• По-третє, наявність безкоштовних блогових платформ (наприклад Wordpress, Blogger тощо), де будь-хто може зареєструватися та вести свій блог.
По-четверте, зручність. У блогах зручний для читання і сприйняття інформації інтерфейс, що настроюється користувачем у відповідності зі своїми потребами. Використання спеціальних програм-клієнтів, які дозволяють зручним способом публікувати інформацію як за допомогою персонального компютера, так і за допомогою мобільних засобів звязку
• По-п’яте, інтерактивність. Можливість користувачеві додавати коментарі, одночасно адмініструвати декілька блогів, вести дискусію тощо.
По-шосте, надійність і безпека. Власник блогу може вносити до нього нові записи, модерувати коментарі відвідувачів. У блозі є можливість заборони на перегляд записів незареєстрованим користувачам. Саме з цих характеристик блогів – мобільності та доступності, зручності та інтерактивності – випливає їх вагома роль у створенні інформаційного суспільства
Чому слід створювати навчальний блог?
• 1.за допомогою навчального блогу можна доповнювати викладений на уроці матеріал цікавими фактами, відео, якісними задачами, інтерактивними іграми, необхідними коментарями.
• 2. за допомогою повідомлення в блозі можна дати довільне оголошення, анонс, нагадування, котре обов’язково буде прочитане.
• 3. за допомогою інтернет-блогу можна займатись з учнями додатково, готуючи їх до найрізноманітніших конкурсів, олімпіад та турнірів, розв’язувати задачі підвищеної трудності, а також олімпіадні завдання, звичайно за умови, якщо учні проявляють до нього інтерес
• 4. за допомогою навчального блогу можна вести дискусії з учнями та батьками на будь-які теми.
• 5. за допомогою блогу можна проводити різні домашні дослідження, результати яких учні мають можливість презентувати у блозі вчителя-предметника.
• 6. навчальний блог дозволяє вести журнал успішності у вільному інтернеті,
• 7. блог дозволяє підвищити інтерес учнів до свого предмету, заохочує їх до освоєння персонального комп’ютера та, звичайно, підвищує авторитет учителя.
• 8. навчальний блог дозволяє самовдосконалюватися вчителю як у знанні свого профільного предмету, так і в освоєнні основ інформатики та повторення азів іноземної (англійської) мови.
Створити навчальний блог може кожен, адже це легко та абсолютно безкоштовно. Необхідні при цьому лише знання педагога, його бажання, ПК та вільний доступ до інтернету.
Види навчальних блогів.
• Блог вчителя – предметника.
• Блог класу.
• Блог інтернет – товариства.
• Блог предметного об’єднання.
• Блог навчального проекту.
• Блог, присвячений певній конкретній темі, наприклад, дослідженням
• Блог – електронний зошит учня.
• Блог – шкільна (або класна) газета.
Формування історичних та правових предметних компетентностей.
1.Вступ.
Місце кожної держави у світі, рівень життя її громадян дедалі менше залежать від запасів корисних копалин, сьогодні його визначають рівень людського розвитку та інтелектуалізація нації. Знання й компетентність стали найбільш цінними товарами, серед яких важливе місце посіли історичні знання. Вони стали невід'ємною складовою освіти громадянина, необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.
Наприкінці ХХ століття людство вступило в якісно нову стадію свого розвитку, розпочалася епоха інформатизації, знань і технологій. Саме технології стають основною продуктивною силою, формують економічну міць і конкурентоспроможність держави, визначають перспективи та місце нації в глобалізованому світі.
2. Сучасна педагогічна система. Завдання шкільної історичної освіти.
Активізується роль освіти й науки в житті суспільства: віднині вони є основною та головною рушійною силою прогресу. Перед освітою України сьогодні постає двоєдине завдання: по-перше, формувати всебічно розвинену особистість із високим рівнем інтелекту й духовності, із сучасним інноваційним типом мислення; по-друге, виховати свідомого громадянина – патріота з широким європейським світоглядом і відкритістю до світу.
Сучасна система навчання- це певним чином організована взаємодія учителя й учнів, спрямована на засвоєння учнями змісту освіти для набуття ними певних якостей особистості.
Історія як предмет є унікальною, бо впливає на формування системимислення, надає можливість людині вільно пересуватися в історичному просторі, озброює її знанням історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні й соціальні процеси. До того ж, історичні знання сприяють формуванню власної точки зору особи і, разом з тим, вчать цінувати й поважати думки інших.
Історичні дисципліни виховують та розвивають широту мислення, творчу уяву, толерантність, громадську активність особистості.
Таким чином, історична освіта покликана готувати молодь до самостійного життя у сповненому суперечностей сучасному світі, створити сприятливі умови для взаєморозуміння між людьми, що представляють різні культурні, етнічні й релігійні традиції, допомогти людині усвідомити себе не лише представником певної країни і регіону, але й громадянином Європи та світу.
Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти зазначає:«Метою освітньої галузі «Суспільствознавство», що складається з історичного та суспільствознавчого компонентів, є забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві».
Завданнями освітньої галузі є:
¾ забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;
¾ розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;
¾ формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.
Метою навчання історії, як зазначено в Держстандарті, є «формування в учнів ідентичності та почуття особистої гідності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу».(схема)
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів історії України, всесвітньої історії (5–11 класів) має конкретизувати завдання, визначені Державним стандартом.
Учитель конкретизує цілі шкільної історичної освіти для конкретних курсів, навчальних тем і окремих уроків залежно від особливостей учнів класу, власних здібностей, змісту навчального матеріалу, уміння якісно здійснювати структурнофункціональний аналіз навчального матеріалу та наявних засобів навчання.
Перехід від традиційного навчання до компетентнісно- спрямованого.
Традиційному навчанню притаманні:
предметна зорієнтованість освіти, яка виявляється у спрямованості навчання на засвоєння учнями знань із конкретних навчальних предметів і формування стандартного набору вмінь та навичок;
погляд на навчання як на взаємозв’язок двох автономних діяльностей: діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учня.
Виходячи із цього, вчителі виступають суб’єктами процесу навчання, а учні — об’єктами.
Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі.
Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєрікова, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої, А. Хуторського. Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, А. Старєвої, І. Родигіної, Г. Фреймана, С. Шишова.
Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська, О. Удод та ін.
У посібнику «Методика навчання історії в школі» автори О. Пометун і Г. Фрейман відзначають рівні вимірювання результатів навчання.:
– «Результати навчання, що досягаються на одному уроці, на багатьох уроках, при вивченні теми, розділу, навчального курсу, всіх курсів історії в школі можуть вимірюватись рівнем:
Ø історичної освіченості учня;
Ø сформованості історичної свідомості учнів;
Ø розвитку пізнавальних можливостей школярів;
Ø розвитку ключових та предметних компетентностей учнів;
Ø вихованості й загальної культури особистості».
Компетентнісний підхід полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності.
4. Дифініції. Види компетентностей.
Компетéнтність — проінформованість, обізнаність, авторитетність.
Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.
У даний час існує ряд спроб визначити поняття «компетентність» з освітньої точки зору. Наприклад, на нараді концептуальної групи проекту «Стандарт загальної освіти» сформульоване таке робоче визначення поняття «компетентність»: «Готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні вміння та навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач».
Компетенція - наперед задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері.
Компетентність - оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності. Компетентність - особистісна якість (сукупність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.
Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях,набутих завдяки навчанню, та є показником успішності останнього.
Таким чином, відповідність загальної здатності учнів виконувати певну діяльність тим вимогам, які висуваються до її виконання, є ступенем компетентності учня.
Варто сказати, що не існує єдиного узгодженого визначення та переліку ключових компетентностей. Оскільки компетентності - це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або регіоні. Досягти такого узгодження вдається не завжди.
І. Ключові.
На підставі міжнародних та національних досліджень в Україні виокремлено п'ять наскрізних ключових компетентностей:
1. Уміння вчитися - передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
2. Здоров'язбережувальна компетентність - пов'язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
3. Загальнокультурна (комунікативна) компетентність - передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.
4. Соціально-трудова компетентність - пов'язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці.
5. Інформаційна компетентність - передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку.
ІІ. Загальнопредметні — належать до певних навчальних предметів та освітніх галузей (наприклад, галузі «Суспільствознавство»);
ІІІ. Предметні (спеціальні) — більш конкретні стосовно двох перших рівнів, мають детальний опис і можливості формування в рамках навчального предмета (історії). До них належать просторові, хронологічні, інформаційні, логічні,мовленнєві та аксіологічні компетенції.
Класифікація основних історико-предметних компетентностей учнів.
• Хронологічні
• Просторові
• Інформаційні
• Мовленнєві
• Логічні
• Аксіологічні
1. Хронологічна
• передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі:
• розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;
• співвідносити історичні події, явища з періодами, орієнтуватися в науковій періодизації історії;
• використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.
2. Просторова
• передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі:
• співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;
• користуючись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процесів вітчизняної та всесвітньої історії, основні тенденції розвитку міжнародних відносин;
• характеризувати, спираючись на карту,
• історичний процес та його регіональні особливості.
4. Мовленнєва
• передбачає вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії:
• реконструювати образи минулого у словесній формі у вигляді опису, оповідання, образної характеристики;
• викладати історичні поняття, зв’язки і тенденції історичного розвитку застосовуючи пояснення, доведення, міркування, узагальнюючу характеристику.
5. Інформаційна
• передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації:
• користуватися довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації;
• систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці , схеми, різні типи планів;
• самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел;
• виявляти різні точки зору, визнавати і сприймати таку різноманітність;
• критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію й пояснювати її необ’єктивність.
6. Аксіологічна
• передбачає вміння учнів формулювати оцінки і версії історичного руху й розвитку:
• порівнювати й оцінювати факти та діяльність історичних осіб з позиції загальнолюдських та національних цінностей, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії;
• виявляти інтереси, потреби, протиріччя в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції і напрями історичного розвитку;
• оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними.
У школі сьогодні особлива увага надається формуванню правових компетентностей учнів, адже правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина.
Аксіологічно-правова- через висловлювання відношення, власної позиції щодо функції права у суспільстві, правомірної та неправомірної поведінки, юридичної відповідальності за правопорушення, визначення чеснот громадянина правової демократичної держави.
Логічна - через визначення окремих ознак правових понять, формулювання їх визначення, виділення основних складових правових явищ та фактів, побудову структурно-логічних схем;
Юридично-мовленнєва
через характеристику правових явищ (правомірної та неправомірної поведінки), обговорення їх у групі та представлення власної позиції, обґрунтування її, інсценівки правових ситуацій;
Інформаційно-правова
уміння учнів працювати з джерелами юридичної інформації, аналізувати нормативно-правові акти, користуватись довідковою літературою, Інтернетом для самостійного пошуку інформації.
Практико-орієнтована через співставлення власного уявлення про правове явище та витягом з НПА, наведення прикладів, що конкретизують правове положення, застосування теоретичних знань для аналізу ситуативних задач
.
Презентація- Предметні компетентності
Застосування інтерактивних методів навчання на уроках історії.
Завдання школи - не тільки навчити молодого члена суспільства, а й зробити його компетентним. Тобто, випускник повинен бути здатним втілювати накопичені знання, уміння і навички в житті, хотіти і вміти успішно діяти на їх основі. Вивчення історії в школі покликане сформувати такі предметні компетенції, як: просторова, хронологічна, логічна, інформаційна, аксіологічна і мовна [см.2, с. 4]. Застосування традиційного підходу до викладання історії (коли учні виступають у ролі "об'єкта" навчання, які повинні засвоїти і відтворити матеріал, переданий їм вчителем - джерелом знань) не завжди гарантує успішність виконання поставленого завдання. Підтвердження тому – слова Ш. Амонашвілі: «Раніше, у тій давній давнині, коли я був імперативним учителем, я не жив зі своїми учнями одним творчим горінням, та й складності, з якими вони стикалися, залишалися мені невідомими. Для них я був тільки контролер, а вони для мене – правильно або неправильно виконаними завданнями» [1; с.5].
Американські соціологи на початку 90-х років провели експеримент. Вони звернулися до молодих людей з різних країн, що нещодавно закінчили школу, з серією питань з різних предметів. З'ясувалося, що в середньому тільки 10% опитаних правильно відповіли на всі питання. Естафету підхопили російські вчені, і прийшли до висновку: школа, незалежно від того, в якій країні вона знаходиться, успішно навчає тільки одного з 10 своїх учнів. Іншими словами, тільки для 10% учнів методи, використовувані в традиційній школі, є прийнятними. Інші 90% теж здатні вчитися, але не з книгою в руках, а по-іншому: «своїми вчинками, реальними справами, всіма органами почуттів» [див.3, с.92-97].
Результати цього і багатьох інших досліджень приводять до висновку, що навчання має будуватися інакше, по-іншому, таким чином, щоб всі учні могли вчитися. Один з варіантів організації навчального процесу - використання в діяльності педагога технології інтерактивного навчання. Навчальний предмет «Історія» також може бути набагато ефективніше сприйнятий учнями при використанні інтерактивних технологій.
Науковим підмурком для створення та втілення інтерактивних технологій, які дають можливість сформувати у учнів необхідні предметні компетенції, стали для мене роботи зарубіжного дослідника Б. Блума, радянського вчителя-новатора Ш. Амонашвілі, вітчизняних теоретиків та практиків педагогіки О. Пометун та В. Власова. У 2010 році я взяла учать у роботі тренінгу з підготовки тренерів з навчання вчителів курсу «Уроки для стійкого розвиту». Цей тренінг проводила професор, автор учбових програм та підручників з історії, Олена Іванівна Пометун, одна з засновників та керівників організації «Вчителі за демократію та партнерство». Однією з основних задач тренінгу було навчання інтерактивним методам організації учбового процесу. За підсумками семінару я отримала сертифікат тренера та вже провела декілька тренінгів для вчителів Кримського півострова.
Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської від слова interact (inter - взаємний, act - діяти). Інтерактивність означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або будь-ким (людиною). Отже, інтерактивне навчання для мене - це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія. Суть інтерактивного навчання полягає в такій організації навчального процесу, при якій практично всі учні виявляються залученими до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що знають і думають.
Інтеракція у навчанні націлена на розвиток у учнів учбової та соціальної компетенції, зокрема: умінь роздумувати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, критично мислити, приймати учать у дискусії, аргументувати думку, приймати рішення, спілкуватися у малих та великих групах; навичок оволодіння засобами самостійного отримання та обробки інформації з різноманітних джерел, проведення самостійних досліджень; навичок активного слухання, ефективної комунікації, участі у груповій роботі та відповідальності за результати спільної діяльності, організації роботи малої групи, оцінювання власних дій та можливостей, розвиток творчих ідей.
Назвемо лише деякі методи та прийоми інтерактивного навчання, які можливо ефективно використовувати на уроці історії для формування предметних компетенцій:
- дискусії та обговорення;
- розв'язання проблемних питань;
- мозковий штурм;
- робота в групах;
- інтерв'ю;
- аналіз аргументів «за» і проти»;
- навчальні ігри;
- створення проектів, презентацій та виставок.
Соціально-психологічні дослідження, результати яких зафіксовані у наведеній «піраміді запам'ятовування», наочно показують, що чим більш активною є роль школярів у процесі пізнання, тим більше інформації ними засвоюється [см. 4, с. 9].
У кабінеті історії севастопольської сш № 43 створено всі умови для максимального використання візуальних матеріалів для інтерактивного навчання: є комп'ютер, підключений до кабельного Інтернету, мультимедійна установка, веб-камера, DVD, телевізор. У школі створено музей історії військ ППО. Це не просто музей, а ще й інформаційний центр, обладнаний всім необхідним для інтерактивної роботи учнів.
Важливим компонентом для успішного навчання є психологічний комфорт учня, який зумовлює його бажання подальшого засвоєння знань і накопичення вмінь.
Педагогікою мотивації і натхнення до дії часто називають педагогіку «емпауерменту». Її основні принципи полягають у тому, що людині, яка навчається, створюють умови для психологічного комфорту в процесі навчання, підвищення її впевненості в собі і відповідальності за результати, набуття умінь контролювати ситуацію навчання, виникнення ентузіазму і почуття задоволення від групової та індивідуальної роботи та її результатів.
Роль вчителя у цієї моделі навчання - підтримувати, підбадьорювати учнів у їхніх зусиллях. Основною формою організації навчання є співробітництво в малих групах з метою вирішення проблем та самостійного навчання, отримання поведінкового досвіду, орієнтованого на формування компетентнісний навичок, тобто все те, що ми називаємо інтерактивними методами навчання [см.5, с.14].
Для створення позитивної атмосфери навчання та організації комунікації учнів використовуються, наприклад, такі методи і прийоми: «Знайомство» (коли учні пізнають один одного заново по мірі їх навчання), «Очікування та досягнення» (коли перед початком розгляду теми або уроку учні висловлюють, чого вони чекають від майбутнього заняття, а потім оцінюють, наскільки збулися їхні очікування), «Активне слухання» (коли учні тренуються чути і розуміти один одного) та інші.
Для мотивації навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, уявлень учнів можна використовувати, наприклад: «Мікрофон» (коли слово передається від одного учня до іншого), «Мозковий штурм» (загальне обговорення проблемного питання, в ході якого можуть бути висловлені будь-які ідеї, припущення), робота в парах за принципом «Навчаючи, вчуся», робота в малих групах та інші.
Хотілося б докладніше розповісти про один з методів засвоєння нових знань, формування умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій та відносин учнів. Цей метод - організація пошукової діяльності учнів. У нашій школі зусиллями педагогів, учнів, ветеранів та військовослужбовців було відкрито музей військ ППО. Перед учнями було поставлено завдання: зібрати і систематизувати спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни - воїнів ППО. При цьому нововведенням було використання в якості методу дослідження інтерв'ю із записом на електронні носії інформації, їх подальша розшифровка та редагування без цензури. Тобто, методів вивчення усної історії - історії безпосередніх учасників подій, живих людей, з урахуванням їх емоційних переживань і почуттів. У результаті спільної діяльності учнів з'явилася робота «Війська ППО у Великій Вітчизняній війні. За спогадами очевидців», яка увійшла до числа переможців минулорічного севастопольського конкурсу «Молодь у науці й творчості». Взагалі, пошукова робота, розробка проектів з використанням електронних носіїв інформації дуже широко використовується на уроках історії. Учні роблять це зацікавлено і з великим задоволенням. У 2007 році я сама стала переможницею Всеукраїнського конкурсу науково-дослідницьких робот «Голодомор 1932-1933 років. Україна пам’ятає». На цьому конкурсі був представлений розроблений мною урок-презентація. За результатами конкурсу я отримала грамоту із рук міністра та була присутньою на урочистій зустрічі з Президентом України.
Найважливішим прийомом інтеракції є організація рефлексії - самоаналізу думок, почуттів і дій учня в зіставленні їх із суспільно значущими цінностями, діями і вчинками інших людей [см.4, с.108]. Для цього можна використовувати такі прийоми: «Одним словом» (пропонується на аркуші паперу написати одним словом, що найбільше сподобалось на уроці), «Зарядка» (мовою жестів учні оцінюють етапи уроку або урок в цілому), «Віночок» (діти «дарують» один одному свої нові знання та почуття, створюючи «віночок» досягнень) та інші.
Застосування інтерактивних методів і прийомів педагогіки емпауермента дозволило підняти рівень викладання історії в нашій школі на вищий щабель. Останні роки зростає число переможців районного та міського турів учнівських олімпіад з історії. За результатами анкетування учні називають історію одним з улюблених предметів у школі. Якість знань випускників з історії не опускається нижче 70%, а у минулому і позаминулому році школу закінчили класи, якість знань в яких становило 100%. Ці результати підтверджені зовнішнім незалежним тестуванням.
Список використаних джерел
- Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. – М., 1984. - 255с.
- Власов В. Як перевірити та оцінити історичну компетентність учнів//Історія в школах України. – 2010. - №4. – с. 3-17.
- Зверев А. 10 и 90 – новая статистика интеллекта//Знание – сила. – 1997. – №4. – с. 92-97
- Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007. – 144с.
Самоаналіз
уроку історії.
Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога. Важливість формування ІКТ грамотності населення, створення неперервної системи підвищення кваліфікації в галузі ІКТ чітко відображена в Міжнародній програмі ЮНЕСКО «Інформація для всіх», оскільки саме від вчителів залежить розвиток інформаційної культури молоді.
Блог як засіб освітньої діяльності.
Блог – від англійського web log (blog) –мережний журнал або онлайн-щоденник. Це невеликий сайт (до десяти сторінок), який створюється довільним користувачем, головний зміст якого короткі записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються і змінюються під власні потреби. Авторів блогів називають блогерами. Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу. Вважають, що перший блог створив Тім Бернс-Лі, де він, починаючи з 1992 року, публікував новини.
Велика популярність блогів обумовлена декількома обставинами.
По-перше, публікувати інформацію в Інтернеті за допомогою блогів досить легко, адже використання блогів не вимагає від користувача спеціальних знань, що дозволяє здійснювати оперативну публікацію будь-якої інформації (текст, графіка, аудіо-і відео файли, анімація тощо
• По-друге, моментальна доступність до опублікованої інформації в Інтернеті, де блоги періодично скануються потужними пошуковими машинами, такими як Google,Yahoo!
• По-третє, наявність безкоштовних блогових платформ (наприклад Wordpress, Blogger тощо), де будь-хто може зареєструватися та вести свій блог.
По-четверте, зручність. У блогах зручний для читання і сприйняття інформації інтерфейс, що настроюється користувачем у відповідності зі своїми потребами. Використання спеціальних програм-клієнтів, які дозволяють зручним способом публікувати інформацію як за допомогою персонального компютера, так і за допомогою мобільних засобів звязку
• По-п’яте, інтерактивність. Можливість користувачеві додавати коментарі, одночасно адмініструвати декілька блогів, вести дискусію тощо.
По-шосте, надійність і безпека. Власник блогу може вносити до нього нові записи, модерувати коментарі відвідувачів. У блозі є можливість заборони на перегляд записів незареєстрованим користувачам. Саме з цих характеристик блогів – мобільності та доступності, зручності та інтерактивності – випливає їх вагома роль у створенні інформаційного суспільства
Чому слід створювати навчальний блог?
• 1.за допомогою навчального блогу можна доповнювати викладений на уроці матеріал цікавими фактами, відео, якісними задачами, інтерактивними іграми, необхідними коментарями.
• 2. за допомогою повідомлення в блозі можна дати довільне оголошення, анонс, нагадування, котре обов’язково буде прочитане.
• 3. за допомогою інтернет-блогу можна займатись з учнями додатково, готуючи їх до найрізноманітніших конкурсів, олімпіад та турнірів, розв’язувати задачі підвищеної трудності, а також олімпіадні завдання, звичайно за умови, якщо учні проявляють до нього інтерес
• 4. за допомогою навчального блогу можна вести дискусії з учнями та батьками на будь-які теми.
• 5. за допомогою блогу можна проводити різні домашні дослідження, результати яких учні мають можливість презентувати у блозі вчителя-предметника.
• 6. навчальний блог дозволяє вести журнал успішності у вільному інтернеті,
• 7. блог дозволяє підвищити інтерес учнів до свого предмету, заохочує їх до освоєння персонального комп’ютера та, звичайно, підвищує авторитет учителя.
• 8. навчальний блог дозволяє самовдосконалюватися вчителю як у знанні свого профільного предмету, так і в освоєнні основ інформатики та повторення азів іноземної (англійської) мови.
Створити навчальний блог може кожен, адже це легко та абсолютно безкоштовно. Необхідні при цьому лише знання педагога, його бажання, ПК та вільний доступ до інтернету.
Види навчальних блогів.
• Блог вчителя – предметника.
• Блог класу.
• Блог інтернет – товариства.
• Блог предметного об’єднання.
• Блог навчального проекту.
• Блог, присвячений певній конкретній темі, наприклад, дослідженням
• Блог – електронний зошит учня.
• Блог – шкільна (або класна) газета.
Формування історичних та правових предметних компетентностей.
1.Вступ.
Місце кожної держави у світі, рівень життя її громадян дедалі менше залежать від запасів корисних копалин, сьогодні його визначають рівень людського розвитку та інтелектуалізація нації. Знання й компетентність стали найбільш цінними товарами, серед яких важливе місце посіли історичні знання. Вони стали невід'ємною складовою освіти громадянина, необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.
Наприкінці ХХ століття людство вступило в якісно нову стадію свого розвитку, розпочалася епоха інформатизації, знань і технологій. Саме технології стають основною продуктивною силою, формують економічну міць і конкурентоспроможність держави, визначають перспективи та місце нації в глобалізованому світі.
2. Сучасна педагогічна система. Завдання шкільної історичної освіти.
Активізується роль освіти й науки в житті суспільства: віднині вони є основною та головною рушійною силою прогресу. Перед освітою України сьогодні постає двоєдине завдання: по-перше, формувати всебічно розвинену особистість із високим рівнем інтелекту й духовності, із сучасним інноваційним типом мислення; по-друге, виховати свідомого громадянина – патріота з широким європейським світоглядом і відкритістю до світу.
Сучасна система навчання- це певним чином організована взаємодія учителя й учнів, спрямована на засвоєння учнями змісту освіти для набуття ними певних якостей особистості.
Історія як предмет є унікальною, бо впливає на формування системимислення, надає можливість людині вільно пересуватися в історичному просторі, озброює її знанням історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні й соціальні процеси. До того ж, історичні знання сприяють формуванню власної точки зору особи і, разом з тим, вчать цінувати й поважати думки інших.
Історичні дисципліни виховують та розвивають широту мислення, творчу уяву, толерантність, громадську активність особистості.
Таким чином, історична освіта покликана готувати молодь до самостійного життя у сповненому суперечностей сучасному світі, створити сприятливі умови для взаєморозуміння між людьми, що представляють різні культурні, етнічні й релігійні традиції, допомогти людині усвідомити себе не лише представником певної країни і регіону, але й громадянином Європи та світу.
Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти зазначає:«Метою освітньої галузі «Суспільствознавство», що складається з історичного та суспільствознавчого компонентів, є забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві».
Завданнями освітньої галузі є:
¾ забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;
¾ розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;
¾ формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.
Метою навчання історії, як зазначено в Держстандарті, є «формування в учнів ідентичності та почуття особистої гідності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу».(схема)
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів історії України, всесвітньої історії (5–11 класів) має конкретизувати завдання, визначені Державним стандартом.
Учитель конкретизує цілі шкільної історичної освіти для конкретних курсів, навчальних тем і окремих уроків залежно від особливостей учнів класу, власних здібностей, змісту навчального матеріалу, уміння якісно здійснювати структурнофункціональний аналіз навчального матеріалу та наявних засобів навчання.
Перехід від традиційного навчання до компетентнісно- спрямованого.
Традиційному навчанню притаманні:
предметна зорієнтованість освіти, яка виявляється у спрямованості навчання на засвоєння учнями знань із конкретних навчальних предметів і формування стандартного набору вмінь та навичок;
погляд на навчання як на взаємозв’язок двох автономних діяльностей: діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учня.
Виходячи із цього, вчителі виступають суб’єктами процесу навчання, а учні — об’єктами.
Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі.
Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєрікова, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої, А. Хуторського. Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, А. Старєвої, І. Родигіної, Г. Фреймана, С. Шишова.
Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська, О. Удод та ін.
У посібнику «Методика навчання історії в школі» автори О. Пометун і Г. Фрейман відзначають рівні вимірювання результатів навчання.:
– «Результати навчання, що досягаються на одному уроці, на багатьох уроках, при вивченні теми, розділу, навчального курсу, всіх курсів історії в школі можуть вимірюватись рівнем:
Ø історичної освіченості учня;
Ø сформованості історичної свідомості учнів;
Ø розвитку пізнавальних можливостей школярів;
Ø розвитку ключових та предметних компетентностей учнів;
Ø вихованості й загальної культури особистості».
Компетентнісний підхід полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності.
4. Дифініції. Види компетентностей.
Компетéнтність — проінформованість, обізнаність, авторитетність.
Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.
У даний час існує ряд спроб визначити поняття «компетентність» з освітньої точки зору. Наприклад, на нараді концептуальної групи проекту «Стандарт загальної освіти» сформульоване таке робоче визначення поняття «компетентність»: «Готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні вміння та навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач».
Компетенція - наперед задана соціальна вимога (норма) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері.
Компетентність - оволодіння, володіння учня відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї та предмета діяльності. Компетентність - особистісна якість (сукупність якостей) учня, що вже відбулась, і мінімальний досвід діяльності в заданій сфері.
Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях,набутих завдяки навчанню, та є показником успішності останнього.
Таким чином, відповідність загальної здатності учнів виконувати певну діяльність тим вимогам, які висуваються до її виконання, є ступенем компетентності учня.
Варто сказати, що не існує єдиного узгодженого визначення та переліку ключових компетентностей. Оскільки компетентності - це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або регіоні. Досягти такого узгодження вдається не завжди.
І. Ключові.
На підставі міжнародних та національних досліджень в Україні виокремлено п'ять наскрізних ключових компетентностей:
1. Уміння вчитися - передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
2. Здоров'язбережувальна компетентність - пов'язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
3. Загальнокультурна (комунікативна) компетентність - передбачає опанування спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.
4. Соціально-трудова компетентність - пов'язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці.
5. Інформаційна компетентність - передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її; використовувати джерела інформації для власного розвитку.
ІІ. Загальнопредметні — належать до певних навчальних предметів та освітніх галузей (наприклад, галузі «Суспільствознавство»);
ІІІ. Предметні (спеціальні) — більш конкретні стосовно двох перших рівнів, мають детальний опис і можливості формування в рамках навчального предмета (історії). До них належать просторові, хронологічні, інформаційні, логічні,мовленнєві та аксіологічні компетенції.
Класифікація основних історико-предметних компетентностей учнів.
• Хронологічні
• Просторові
• Інформаційні
• Мовленнєві
• Логічні
• Аксіологічні
1. Хронологічна
• передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному часі:
• розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретно-історичних умовах певного часу;
• співвідносити історичні події, явища з періодами, орієнтуватися в науковій періодизації історії;
• використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.
2. Просторова
• передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі:
• співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;
• користуючись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процесів вітчизняної та всесвітньої історії, основні тенденції розвитку міжнародних відносин;
• характеризувати, спираючись на карту,
• історичний процес та його регіональні особливості.
4. Мовленнєва
• передбачає вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії:
• реконструювати образи минулого у словесній формі у вигляді опису, оповідання, образної характеристики;
• викладати історичні поняття, зв’язки і тенденції історичного розвитку застосовуючи пояснення, доведення, міркування, узагальнюючу характеристику.
5. Інформаційна
• передбачає вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації:
• користуватися довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації;
• систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці , схеми, різні типи планів;
• самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел;
• виявляти різні точки зору, визнавати і сприймати таку різноманітність;
• критично аналізувати, порівнювати та оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію й пояснювати її необ’єктивність.
6. Аксіологічна
• передбачає вміння учнів формулювати оцінки і версії історичного руху й розвитку:
• порівнювати й оцінювати факти та діяльність історичних осіб з позиції загальнолюдських та національних цінностей, визначати власну позицію щодо суперечливих питань історії;
• виявляти інтереси, потреби, протиріччя в позиціях соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції і напрями історичного розвитку;
• оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними.
У школі сьогодні особлива увага надається формуванню правових компетентностей учнів, адже правова освіта є одним з найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина.
Аксіологічно-правова- через висловлювання відношення, власної позиції щодо функції права у суспільстві, правомірної та неправомірної поведінки, юридичної відповідальності за правопорушення, визначення чеснот громадянина правової демократичної держави.
Логічна - через визначення окремих ознак правових понять, формулювання їх визначення, виділення основних складових правових явищ та фактів, побудову структурно-логічних схем;
Юридично-мовленнєва
через характеристику правових явищ (правомірної та неправомірної поведінки), обговорення їх у групі та представлення власної позиції, обґрунтування її, інсценівки правових ситуацій;
Інформаційно-правова
уміння учнів працювати з джерелами юридичної інформації, аналізувати нормативно-правові акти, користуватись довідковою літературою, Інтернетом для самостійного пошуку інформації.
Практико-орієнтована через співставлення власного уявлення про правове явище та витягом з НПА, наведення прикладів, що конкретизують правове положення, застосування теоретичних знань для аналізу ситуативних задач
.
Презентація- Предметні компетентності
Застосування інтерактивних методів навчання на уроках історії.
Завдання школи - не тільки навчити молодого члена суспільства, а й зробити його компетентним. Тобто, випускник повинен бути здатним втілювати накопичені знання, уміння і навички в житті, хотіти і вміти успішно діяти на їх основі. Вивчення історії в школі покликане сформувати такі предметні компетенції, як: просторова, хронологічна, логічна, інформаційна, аксіологічна і мовна [см.2, с. 4]. Застосування традиційного підходу до викладання історії (коли учні виступають у ролі "об'єкта" навчання, які повинні засвоїти і відтворити матеріал, переданий їм вчителем - джерелом знань) не завжди гарантує успішність виконання поставленого завдання. Підтвердження тому – слова Ш. Амонашвілі: «Раніше, у тій давній давнині, коли я був імперативним учителем, я не жив зі своїми учнями одним творчим горінням, та й складності, з якими вони стикалися, залишалися мені невідомими. Для них я був тільки контролер, а вони для мене – правильно або неправильно виконаними завданнями» [1; с.5].
Американські соціологи на початку 90-х років провели експеримент. Вони звернулися до молодих людей з різних країн, що нещодавно закінчили школу, з серією питань з різних предметів. З'ясувалося, що в середньому тільки 10% опитаних правильно відповіли на всі питання. Естафету підхопили російські вчені, і прийшли до висновку: школа, незалежно від того, в якій країні вона знаходиться, успішно навчає тільки одного з 10 своїх учнів. Іншими словами, тільки для 10% учнів методи, використовувані в традиційній школі, є прийнятними. Інші 90% теж здатні вчитися, але не з книгою в руках, а по-іншому: «своїми вчинками, реальними справами, всіма органами почуттів» [див.3, с.92-97].
Результати цього і багатьох інших досліджень приводять до висновку, що навчання має будуватися інакше, по-іншому, таким чином, щоб всі учні могли вчитися. Один з варіантів організації навчального процесу - використання в діяльності педагога технології інтерактивного навчання. Навчальний предмет «Історія» також може бути набагато ефективніше сприйнятий учнями при використанні інтерактивних технологій.
Науковим підмурком для створення та втілення інтерактивних технологій, які дають можливість сформувати у учнів необхідні предметні компетенції, стали для мене роботи зарубіжного дослідника Б. Блума, радянського вчителя-новатора Ш. Амонашвілі, вітчизняних теоретиків та практиків педагогіки О. Пометун та В. Власова. У 2010 році я взяла учать у роботі тренінгу з підготовки тренерів з навчання вчителів курсу «Уроки для стійкого розвиту». Цей тренінг проводила професор, автор учбових програм та підручників з історії, Олена Іванівна Пометун, одна з засновників та керівників організації «Вчителі за демократію та партнерство». Однією з основних задач тренінгу було навчання інтерактивним методам організації учбового процесу. За підсумками семінару я отримала сертифікат тренера та вже провела декілька тренінгів для вчителів Кримського півострова.
Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської від слова interact (inter - взаємний, act - діяти). Інтерактивність означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або будь-ким (людиною). Отже, інтерактивне навчання для мене - це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія. Суть інтерактивного навчання полягає в такій організації навчального процесу, при якій практично всі учні виявляються залученими до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що знають і думають.
Інтеракція у навчанні націлена на розвиток у учнів учбової та соціальної компетенції, зокрема: умінь роздумувати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, критично мислити, приймати учать у дискусії, аргументувати думку, приймати рішення, спілкуватися у малих та великих групах; навичок оволодіння засобами самостійного отримання та обробки інформації з різноманітних джерел, проведення самостійних досліджень; навичок активного слухання, ефективної комунікації, участі у груповій роботі та відповідальності за результати спільної діяльності, організації роботи малої групи, оцінювання власних дій та можливостей, розвиток творчих ідей.
Назвемо лише деякі методи та прийоми інтерактивного навчання, які можливо ефективно використовувати на уроці історії для формування предметних компетенцій:
- дискусії та обговорення;
- розв'язання проблемних питань;
- мозковий штурм;
- робота в групах;
- інтерв'ю;
- аналіз аргументів «за» і проти»;
- навчальні ігри;
- створення проектів, презентацій та виставок.
Соціально-психологічні дослідження, результати яких зафіксовані у наведеній «піраміді запам'ятовування», наочно показують, що чим більш активною є роль школярів у процесі пізнання, тим більше інформації ними засвоюється [см. 4, с. 9].
У кабінеті історії севастопольської сш № 43 створено всі умови для максимального використання візуальних матеріалів для інтерактивного навчання: є комп'ютер, підключений до кабельного Інтернету, мультимедійна установка, веб-камера, DVD, телевізор. У школі створено музей історії військ ППО. Це не просто музей, а ще й інформаційний центр, обладнаний всім необхідним для інтерактивної роботи учнів.
Важливим компонентом для успішного навчання є психологічний комфорт учня, який зумовлює його бажання подальшого засвоєння знань і накопичення вмінь.
Педагогікою мотивації і натхнення до дії часто називають педагогіку «емпауерменту». Її основні принципи полягають у тому, що людині, яка навчається, створюють умови для психологічного комфорту в процесі навчання, підвищення її впевненості в собі і відповідальності за результати, набуття умінь контролювати ситуацію навчання, виникнення ентузіазму і почуття задоволення від групової та індивідуальної роботи та її результатів.
Роль вчителя у цієї моделі навчання - підтримувати, підбадьорювати учнів у їхніх зусиллях. Основною формою організації навчання є співробітництво в малих групах з метою вирішення проблем та самостійного навчання, отримання поведінкового досвіду, орієнтованого на формування компетентнісний навичок, тобто все те, що ми називаємо інтерактивними методами навчання [см.5, с.14].
Для створення позитивної атмосфери навчання та організації комунікації учнів використовуються, наприклад, такі методи і прийоми: «Знайомство» (коли учні пізнають один одного заново по мірі їх навчання), «Очікування та досягнення» (коли перед початком розгляду теми або уроку учні висловлюють, чого вони чекають від майбутнього заняття, а потім оцінюють, наскільки збулися їхні очікування), «Активне слухання» (коли учні тренуються чути і розуміти один одного) та інші.
Для мотивації навчальної діяльності та актуалізації опорних знань, уявлень учнів можна використовувати, наприклад: «Мікрофон» (коли слово передається від одного учня до іншого), «Мозковий штурм» (загальне обговорення проблемного питання, в ході якого можуть бути висловлені будь-які ідеї, припущення), робота в парах за принципом «Навчаючи, вчуся», робота в малих групах та інші.
Хотілося б докладніше розповісти про один з методів засвоєння нових знань, формування умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій та відносин учнів. Цей метод - організація пошукової діяльності учнів. У нашій школі зусиллями педагогів, учнів, ветеранів та військовослужбовців було відкрито музей військ ППО. Перед учнями було поставлено завдання: зібрати і систематизувати спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни - воїнів ППО. При цьому нововведенням було використання в якості методу дослідження інтерв'ю із записом на електронні носії інформації, їх подальша розшифровка та редагування без цензури. Тобто, методів вивчення усної історії - історії безпосередніх учасників подій, живих людей, з урахуванням їх емоційних переживань і почуттів. У результаті спільної діяльності учнів з'явилася робота «Війська ППО у Великій Вітчизняній війні. За спогадами очевидців», яка увійшла до числа переможців минулорічного севастопольського конкурсу «Молодь у науці й творчості». Взагалі, пошукова робота, розробка проектів з використанням електронних носіїв інформації дуже широко використовується на уроках історії. Учні роблять це зацікавлено і з великим задоволенням. У 2007 році я сама стала переможницею Всеукраїнського конкурсу науково-дослідницьких робот «Голодомор 1932-1933 років. Україна пам’ятає». На цьому конкурсі був представлений розроблений мною урок-презентація. За результатами конкурсу я отримала грамоту із рук міністра та була присутньою на урочистій зустрічі з Президентом України.
Найважливішим прийомом інтеракції є організація рефлексії - самоаналізу думок, почуттів і дій учня в зіставленні їх із суспільно значущими цінностями, діями і вчинками інших людей [см.4, с.108]. Для цього можна використовувати такі прийоми: «Одним словом» (пропонується на аркуші паперу написати одним словом, що найбільше сподобалось на уроці), «Зарядка» (мовою жестів учні оцінюють етапи уроку або урок в цілому), «Віночок» (діти «дарують» один одному свої нові знання та почуття, створюючи «віночок» досягнень) та інші.
Застосування інтерактивних методів і прийомів педагогіки емпауермента дозволило підняти рівень викладання історії в нашій школі на вищий щабель. Останні роки зростає число переможців районного та міського турів учнівських олімпіад з історії. За результатами анкетування учні називають історію одним з улюблених предметів у школі. Якість знань випускників з історії не опускається нижче 70%, а у минулому і позаминулому році школу закінчили класи, якість знань в яких становило 100%. Ці результати підтверджені зовнішнім незалежним тестуванням.
Список використаних джерел
- Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников. – М., 1984. - 255с.
- Власов В. Як перевірити та оцінити історичну компетентність учнів//Історія в школах України. – 2010. - №4. – с. 3-17.
- Зверев А. 10 и 90 – новая статистика интеллекта//Знание – сила. – 1997. – №4. – с. 92-97
- Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007. – 144с.
Самоаналіз
уроку історії.
І. Загальні відомості:
1.
Школа, клас, дата проведення уроку.
2.
Тема уроку «
3.
завданнями
уроку є:
1. Знання
2. Вміння
3. Виховувати
ІІ. Обладнання уроку:
ІІІ. Зміст уроку:
ІV. Тип і структура уроку:
Сучасний урок
Сучасний урок – це передусім урок, на якому створено реальні для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні. Це особистісно-зорієнтований урок, у центрі якого особистість учня.
Отже, щоб урок був сучасним, необхідно, щоб вчитель був творчою, компетентною особистістю, якій притаманні педагогічна креативність, толерантність у спілкуванні, творчість у діяльності. Або без цих рис урок буде мало ефективнім, не цікавим для учнів.
Модель сучасного уроку обумовлена соціально-психологічними новоутвореннями в структурі особистості учня, бо з метою цього змісту й заради такого змісту проводиться кожен сучасний урок. Істотними елементами уроку є:
- зміст уроку (змістовний блок) як система отримуваних знань, нових вмінь та стосунків, що мають бути засвоєні учнями;
- процес активної діяльності ( процесуальний блок), організований як інтелектуальна активність кожної дитини, залученої до активної пізнавальної діяльності, результатом якої і стає засвоєний зміст уроку;
- взаємини суб’єктів (суб’єктивний блок) діяльності, особистісні зв’язки яких визначають успішність оволодіння змістом.
Урок, що забезпечив отримання учнями знань, умінь і взаємин, заслуговує високу позитивну оцінку, оскільки результат очевидний.
Урок тоді буде продуктивним, коли учитель може створити ситуацію успіху.
Ситуація успіху – це те, що може організувати учитель на уроці та в позаурочний час. Ситуації успіху можна досягти тільки тоді, коли не лише вчитель, а й сама дитина визначає цей результат як успіх. Реалізація ситуації успіху відкриває великі можливості учня, нові обрії перед учнями і вчителями, дає стимули до подальшої діяльності.
Ефективність використання інновацій під час проведення уроку значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня.
«Хороші вчителі створюють хороших учнів»,- казав М.Остроградський.
Без чого все ж немає уроку? Слово „урок” означає не 45 – хв. відрізок часу , а заданий обсяг роботи .. „Виконати урок ” – отже зробити справу , а не відсидіти належний час просто і ясно .Праця – саме вона є головною на уроці.
До речі, той, хто багато , напружено й захоплено працює, втомлюється менше того, хто, нудьгуючи, чекає дзвінка.
Але перед тим, як говорити, яким має бути урок на практиці, необхідно з’ясувати яким має бути вчитель
Ознайомлення із результатами анкетування учнів „Яким, на вашу думку, має бути вчитель”
Наша головна ланка – урок, але не просто урок, а сучасний, ефективний урок, який би відзначався таким вимогам:
- високе наукове обґрунтування стратегії і тактики керування пізнавальною діяльністю учня на основі закономірностей і принципів навчання;
- напружена, посильна, досконало організована й результативна пізнавальна праця всіх учнів;
- ретельна діагностика причин, що впливають на якість знань, прогнозування ходу і наслідків навчально – виховного процесу;
- творчий, нестандартний підхід до розв’язання конкретних завдань, відповідно до певних умов і можливостей;
- Обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети;
- Диференційований підхід до учнів, дійова індивідуалізація;
- Ефективне використання кожної робочої хвилини навчального заняття;
- Атмосфера демократизму, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування, висока відповідальність всіх учасників навчально – виховного процесу.
Ефективний урок - це сучасний робочий урок.
З свого досвіду роботи я переконалась, що ефективний є той живий, швидкий урок на якому всім цікаво вчитися, на якому так організована робота, що жоден учень не залишиться без роботи і уваги, всі працюють, добре розібрались і засвоїли матеріал уроку, виконали кілька видів роботи, всі чи майже всі отримали оцінку.
Звичайно, для підвищення ефективності уроку ми постійно маємо вдосконалювати, урізноманітнювати відомі нам методи навчання, шукати засоби, які спияли засвоєнню знань. Звичайно ми не повинні стояти на місці, бо це вимога часу, від цих компонентів залежить ефективність уроку.
А коли закінчився урок, а дитячі очі світяться,
і коли учні промовляють: " Дякуємо за урок!",ось тоді урок ефективний з різних сторін і педагогічної і людської.
Самоосвітня діяльність педагогів
презентації
Портфоліо вчителя історії Крячун Т. І,
- Використання блогу як медіа-освітньої технології в процесі навчання історії
- .Урок правознавства 9 клас "Право на освіту".
- Вчителю історії.Урок 8 клас Б. Хмельницький-
- людина ,дипломат , політик
План роботи методичного об"єднання вчителів суспільно- гуманітарнрго циклу на 2015-2016 н. р.
- ШАН Дослідницька робота"Життя як спалах."
Уроки.
ІІІ. Зміст уроку:
1
ІV. Тип і структура уроку:
1.
Відповідно до мети та завдань уроку
було обрано тип – урок засвоєння нового навчального матеріалу та відповідна до
нього структура:
-
організаційний момент;
-
актуалізація опорних знань, умінь, уявлень учнів
проводилась шляхом використання усних
вправ на повторення та презентації
-
на етапі мотивації навчальної діяльності учнів застосовані
проблемні запитання, метод «Реклами»;
-
оголошення та представлення теми відбувалося у
сумісній діяльності вчителя та учнів;
-
вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття)
проходило за допомогою ІКТ та пояснення
вчителя;
-
осмислення нових знань і умінь та його застосування проводилося шляхом розв’язання вправ учнями біля
дошки та самостійного виконання завдань з підручника;
-
підведення підсумків уроку відбувалося за допомогою самостійного виконання
-
інструктаж з домашнього завдання проведений на
протязі уроку;
-
перевірка знань та умінь проводилася на етапах осмислення
нових знань і умінь та підведення підсумків уроку.
Етапи уроку, їхня
послідовність були застосовані у
логічному взаємозв¢язку.
V. Реалізація принципів навчання:
Під час уроку застосовано
1.Принцип спрямованості
навчання на комплексне вирішення завдань.
2.Науковість навчання, зв¢язок із практикою,
доступності навчання.
3.Використано принципи
наочності, систематичності й послідовності формування знань, умінь і навичок.
4.На уроці здійснювався розвиток учнів завдяки
використанню репродуктивного характеру пізнавальної діяльності на перших етапах
застосування властивостей та застосування знань у стандартних ситуаціях.
VІ. Форми й методи навчання:
Під час
уроку сполучалися різні форми: індивідуальна, групова (парна), фронтальна.
Застосовані
наступні методи й прийоми:
-
метод доцільних задач,
-
постановки проблемних запитань,
-
конкретно-індуктивний метод (від
конкретних прикладів до теорії),
-
метод з елементами евристичної
бесіди,
-
метод поступового ускладнення
задач,
-
метод «Реклами»,
-
метод ІКТ,
-
інтерактивна гра «Відгадай задумане
слово»,
-
прийоми: порівняння, зіставлення, взаємоперевірка,
самоконтроль тощо.
VІІ. Організація навчальної діяльності на уроці:
Рівні засвоєння
знань і способів діяльності учнів:
1-й рівень –
засвоєння на рівні сприйняття, розуміння, запам¢ятовування;
Сучасний урок
Сучасний урок – це передусім урок, на якому створено реальні для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні. Це особистісно-зорієнтований урок, у центрі якого особистість учня.
Отже, щоб урок був сучасним, необхідно, щоб вчитель був творчою, компетентною особистістю, якій притаманні педагогічна креативність, толерантність у спілкуванні, творчість у діяльності. Або без цих рис урок буде мало ефективнім, не цікавим для учнів.
Модель сучасного уроку обумовлена соціально-психологічними новоутвореннями в структурі особистості учня, бо з метою цього змісту й заради такого змісту проводиться кожен сучасний урок. Істотними елементами уроку є:
- зміст уроку (змістовний блок) як система отримуваних знань, нових вмінь та стосунків, що мають бути засвоєні учнями;
- процес активної діяльності ( процесуальний блок), організований як інтелектуальна активність кожної дитини, залученої до активної пізнавальної діяльності, результатом якої і стає засвоєний зміст уроку;
- взаємини суб’єктів (суб’єктивний блок) діяльності, особистісні зв’язки яких визначають успішність оволодіння змістом.
Урок, що забезпечив отримання учнями знань, умінь і взаємин, заслуговує високу позитивну оцінку, оскільки результат очевидний.
Урок тоді буде продуктивним, коли учитель може створити ситуацію успіху.
Ситуація успіху – це те, що може організувати учитель на уроці та в позаурочний час. Ситуації успіху можна досягти тільки тоді, коли не лише вчитель, а й сама дитина визначає цей результат як успіх. Реалізація ситуації успіху відкриває великі можливості учня, нові обрії перед учнями і вчителями, дає стимули до подальшої діяльності.
Ефективність використання інновацій під час проведення уроку значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня.
«Хороші вчителі створюють хороших учнів»,- казав М.Остроградський.
Без чого все ж немає уроку? Слово „урок” означає не 45 – хв. відрізок часу , а заданий обсяг роботи .. „Виконати урок ” – отже зробити справу , а не відсидіти належний час просто і ясно .Праця – саме вона є головною на уроці.
До речі, той, хто багато , напружено й захоплено працює, втомлюється менше того, хто, нудьгуючи, чекає дзвінка.
Але перед тим, як говорити, яким має бути урок на практиці, необхідно з’ясувати яким має бути вчитель
Ознайомлення із результатами анкетування учнів „Яким, на вашу думку, має бути вчитель”
Наша головна ланка – урок, але не просто урок, а сучасний, ефективний урок, який би відзначався таким вимогам:
- високе наукове обґрунтування стратегії і тактики керування пізнавальною діяльністю учня на основі закономірностей і принципів навчання;
- напружена, посильна, досконало організована й результативна пізнавальна праця всіх учнів;
- ретельна діагностика причин, що впливають на якість знань, прогнозування ходу і наслідків навчально – виховного процесу;
- творчий, нестандартний підхід до розв’язання конкретних завдань, відповідно до певних умов і можливостей;
- Обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети;
- Диференційований підхід до учнів, дійова індивідуалізація;
- Ефективне використання кожної робочої хвилини навчального заняття;
- Атмосфера демократизму, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування, висока відповідальність всіх учасників навчально – виховного процесу.
Ефективний урок - це сучасний робочий урок.
З свого досвіду роботи я переконалась, що ефективний є той живий, швидкий урок на якому всім цікаво вчитися, на якому так організована робота, що жоден учень не залишиться без роботи і уваги, всі працюють, добре розібрались і засвоїли матеріал уроку, виконали кілька видів роботи, всі чи майже всі отримали оцінку.
Звичайно, для підвищення ефективності уроку ми постійно маємо вдосконалювати, урізноманітнювати відомі нам методи навчання, шукати засоби, які спияли засвоєнню знань. Звичайно ми не повинні стояти на місці, бо це вимога часу, від цих компонентів залежить ефективність уроку.
А коли закінчився урок, а дитячі очі світяться,
і коли учні промовляють: " Дякуємо за урок!",ось тоді урок ефективний з різних сторін і педагогічної і людської.
Самоосвітня діяльність педагогів
презентації
Портфоліо вчителя історії Крячун Т. І,
- Використання блогу як медіа-освітньої технології в процесі навчання історії
- .Урок правознавства 9 клас "Право на освіту".
- Вчителю історії.Урок 8 клас Б. Хмельницький-
- людина ,дипломат , політик
План роботи методичного об"єднання вчителів суспільно- гуманітарнрго циклу на 2015-2016 н. р.
- ШАН Дослідницька робота"Життя як спалах."
Уроки.
План роботи методичного об"єднання вчителів суспільно- гуманітарнрго циклу на 2015-2016 н. р.
Спасибі, що матеріали і моєї статті стали вам у нагоді. Запрошую до співпраці
ВідповістиВидалити